Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1952 №23 Сторінка 9

Перець 1952 №23 Сторінка 9. Малюнки з нової» дванадцятої, серії карикатур, випущеної редакцією на допомогу стінгазетам промислових підприємств. СЕРЕДНІЙ БЕЗПОСЕРЕДНЬО Нам повідомили, що в селі Теклине вже не кажуть: «Як у воду впало», а кажуть: «Як у щілину втекло». І хоч ми не дослідники мови, а все ж зацікавилися цим фактом і вирішили встановити * чому саме - Голова артілі. Хто це сказав, що наша продукція ні на що не годиться?! І кешммнгігпмгіігііцж*ітош.пшл дор ----------- -Г1ИПИІПМІЖЙШІ111І1Ш в селі так говорять. Наша розвідка дала несподівані наслідки. Почалося з того, що Тимофія Дудника члена правління колгоспу імені Ілліча призначили комірником. Дали йому ключі в руки і кажуть: «Міцно тримай!». «Триматиму, відповів Дудник, не підведу!» Через деякий час перевірили комору. Невистачає зерна і продуктів на кілька сот карбованців. «Як же ти ключі тримав, де поділося добро?» питають Дудника. А він відповідає: «Тримав я ключі міцно, але в підлозі комори щілини, от воно і втекло». «Залатай, кажуть Дудникові, оті щілини і комірникуй далі. Та пильнуй!» Минуло після того з півроку. Зробили в коморі ревізію і виявили нестачу вже на добрих чотири тисячі карбованців. «Де ж дівається колгоспне добро?» знову питають Дудника. «Та я ж вам казав щілина!» відповідає той. В ту щілину потекло не лише зерно, а й олія з бочки, і цукор із мішків і навіть м’ясо туди вислизнуло. Півкорови! От після цього й почали у селі Теклине говорити: «Як у щілину втекло». Диво трапилося в коморі. А ще дивніше сталося на полі. І там виявилася щілина. В урочищі Гайдамаччина має колгосп п’ять гектарів посадки шовковиці. Довго думали члени правління, як краще обробити міжряддя між молодими деревами. І все ж таки придумали: розподілили колгоспну землю між собою та своїми людьми під власні городи. А щоб було певніше, дали клапоть і голові ревізійної комісії Презенчукові. Обробили землю на високому агротехнічному рівні і врожай зібрали добрий. Кажуть: як тому не дати, хто вміє прохати. Дають тільки не своє. Сторчовий Конон працює в лісництві. Його дружина не виробила в колгоспі жодного трудодня. А попросив гарненько Сторчовий голову Благодарного, і дозволив той йому зайняти 0,61 гектара колгоспної землі. Не скривдили і Дубину Никона. Хоч він до колгоспу ніякого відношення не має, а повну норму землі займає. Та хіба тільки ці двоє? Має колгосп невеликого млина. І тут щілина утворилася. Завідує млином дуже умілий чоловік Захарченко Григорій. Він каже: «Я тут один за всіх. Важко та що ж поробиш. Треба якось крутитись»... І крутиться кум-мірошник. Сам зерно приймає, сам меле, сам муку видає. Сам п’є, сам гуляє, бо контролю за мірчуком немає. Нічого не скажеш: уміє правління колгоспу і повернутись, і вивернутись, коли йдеться про власні інтереси. Та дуже воно неповоротке, коли доходить до колгоспного господарства. Часто правління до того доходить, що в нього нічого не виходить. Голова колгоспу Благодарний знайшов…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"