Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1952 №23 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1952 / № 23 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1952 №23 Сторінка 3. Олена РЯБУХА Ілюстрації БЕ-ША Федір Лукич, голова колгоспу «Нове життя», кілька хвилин прита- а в кував у телефонну трубку, а повісивши її, тяжко зітхнув. От, Миколо Савичу, поскаржився він рахівникові, знову до- кучають, щоб послав на курси трактористів двох кращих колгоспників. Ну й що ж, спокійно сказав рахівник. Людей у нас забракло чи що? Онде Юрко Бабіїшин перший побіжить на курси. Він до машини великий інтерес має. Що ж, по-вашому, здивувався голова, колгосп вивчив хлопця на коваля та й мусить віддати в МТС? А в нас на Юркові світ клином не зійшовся, лагідно промовив рахівник. І дівчата охоче підуть вчитися. От, приміром, Гандзя Притулюкова... Ще ліпше! ударив руками об поли голова. Та за Гандзю я п’ять хлопців не хочу. Золота робітниця! Ну, то Зоська Ничипорук. Зосьці навесні ланку дамо. Не конче й їй їхати. Є в нас ще й Галя Дроздюк, Іван Кізлик, Олена Мазурук, Віра Поліщук... заклацав на рахівниці Микола Савич. От у другій бригаді на Дошці пошани вся молодіжна ланка, сказав він, одразу кладучи 12 одиниць. Годі клацати! розсердився голова. Я вже бачу, як ви своєму колгоспові добра зичите. Кращих людей ладні випхати з села. А робити з ким будете? От тобі маєш! здивувався рахівник. А тракторист хіба небо оратиме?.. Увечері після наряду до Федора Лу-кича підлетіла Зося Ничипорук. Товаришу голова, пошліть мене на курси, чесне комсомольське, вчитимусь на відмінно, не осоромлю честі свого колгоспу! випалила вона одним подихом, очевидно зарані приготовлені слова. Де в тебе совість, дівчино! гримнув голова на Зосю. Площу посіву льону збільшуємо в два рази, а ланкова дезертирує. По-перше, я ще не ланкова, а по-друге, я не дезертирую, а хочу стати механізатором, щоб... у голосі дівчини забриніли сльози. Не поїдеш на курси! крикнув голова. Нема моєї згоди! Ну, це ще побачимо! й собі крикнула Зося й вискочила з контори... Не встиг Федір Лукич умочити ложку у вечерю, як до хати увійшов його син Микола з товаришем Сашком і теж завели мову про курси. Та ви що, змовилися сьогодні мене дратувати? зірвавшись з місця, крикнув хоч спокійно попоїсти! Х едір Лукич. Дайте На крик вискочила з сусідньої кімнати дружина і випровадила хлопців за двері. Та сімейна розмова про курси на тому не закінчилась. Почала її сама Катерина Іванівна. А чого б і справді Миколу та Сашка не послати? Міг би ти хоч раз в житті постаратись для сина? А що люди скажуть, коли я свого сина пошлю? Ну, то нехай хоч Сашко їде, не здавалася дружина. А Сашко і так кращий сівач як його відпустити? Цілу ніч Федору Лукичу верзлися широченні ворота МТС, куди наввипередки бігли дівчата й хлопці з села. Через це він і вранці встав на «ліву ногу» і подався на колгоспний двір. Ну, що його з тим Савкою робити, кара якась, а не хлопець! звернувся до голови бригадир. - Послав його на станцію за добривом, так він розсівся у чайній, а коні втекли додому. От ледацюга! Тому СавцІ кварту води постав на голову, то він робитиме цілий день і не розіллє, відказав голова, сплюнувши. От, і Федір Лукич аж зрадів своїй думці, пошлемо його…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"