ГУМОР І САТИРА

Перець 1952 №19 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1952 / № 19 / Сторінка № 5

Перець 1952 №19 Сторінка 5. АД Золотоношею стояла тиха зоряна ніч. Дихало свіжістю, прохолодою. І над усім сяяв місяць... Хіба, скажіть, у такий ліричний час до сатири, коли тебе тягне на лірику? Я навіть почав був уже писати любовного вірша, присвяченого завідуючому міськкомунгоспом т. Коробцову... Та все перекапустила красива золотоніська дівчина, що з порожніми відрами перейшла мені дорогу. Чого так пізно ходите, чорнява? почав я допитуватись. Дівчина спинилась. Сердито поставила відра на траву і заспівала: Познайомились, а він і каже: Якщо ви Перець, то я вас не відпущу, доки не розповім, як ми, жильці будинку № 16, воду роздобуваємо. Та краще вже, кажу, не розповідайте, а показуйте. Добре, одвічає.- Ходім! ...Взяли відра і рушили. Він попереду, я за ним. Дорога була не легка. Тільки минули двір розігналися і перестрибнули через два погреби. Потім почали боком просуватися між сарайчиками. Щілина хоч і вузька була, та якось пролізли. Після цього взяли ліворуч, благополучно форсували канаву, обійшли калюжу і прибули до колонки. кав сюди воду з 10 до 12 години дня. Отже, шахтарі, які були вдень на роботі, ходили вночі по місту і шукали колонку з водою. Потім кінчився денний рух води І почався нічний. Тоді вже хто приходив з нічної зміни, той удень розшукував воду. Ой, послала мене мати до криниченьки. Та принеси, моя доню, та й водиченьки. А коли саме мати вас послала? уточнив я. Та годин п’ять тому, каже. А далі що? Мабуть, кажу, з кимось у садочку цілувалися? А ви послухайте: Ждала, ждала мене мати не діждалася. П’ять годин я до колонки придивлялася. Вже і зорі засвітила темна ніченька, Та й не капнула із крана та водиченька. І перейшли ми з дівчиною від лірики до безводної, сухої прози. Де ви живете? У будинку № 5 по вулиці Леніна. Значить, у квартирах вашого дому води ніколи не буває? Де там ніколи! засміялася. Як лине дощ повні кімнати. Все мокре, тільки водопровідні крани сухі. Вирішив я помогти дівчині роздобути воду. Та не так це легко в Золотоноші! Пішли в школу № 1 колонка закрита на два замки. Пішли в артіль «Червоний харчовик» тут перенесли кран у приміщення, щоб не чути Відкрутили кран, а звідти... як хлине у відро цілий струмінь... повітря. Тиск атмосфер, мабуть, десять! Так шипить, так віє, аж відра торохтять. кажу, сподіватися, що госпом сухим з води ь рець, уже прослідкую. було, як жінки в черзі біля колонки комунгосп лають. Пішли на квартиру до зав. комунгоспом т. Коробцова. (Там вода, звісно, є). Та не застали цього водопостачальника дома: він ще сидів десь на черговому засіданні і лив там словесну воду про покращення роботи місцевого водогону. Бувайте здорові, дівчино.! Будемо, на цей раз зав. комун-е вийде.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"