ГУМОР І САТИРА

Перець 1952 №02 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1952 / № 02 / Сторінка № 9

Перець 1952 №02 Сторінка 9. ОРА МУЗІНА не сте поцікавився Музін Кастусь КІРЕЄНКО бачиш свого брата РОМАНОВА Мал полі канонада В кожній Бачиш в Тут Там хмари тіні Будівельни ніше строку. Журналіст переконливі. вирішили відда боявся, що скривився Мути скажи, навіщо ти розкритикував вірша Краскіна? Він же старий поет! Це їй то правда, що у вашому колгоспі зимою снігу не випросиш Нам він самим потрібен, для врожаю. З Мінська ві Сталінград! І Велетнів могутнії колони Серце знать не хоче того виру, Що здіймає в полі канонада. Тому нас веде дорога миру До будов величних Сталінграда матеріалів журналу «Вожьск справж-ось «Як Фі-і! ми- високому призначенні поезії, особливості цього «вінка всіх Кричів шле цемент, ліс; Налібокі Дуб і граб, а Орша шле мотори Щоб над Волги берегом високим Заясніли зорями простори. розбирався у специфічності, мистецтв». Може оце одержав Всяк хоче стати поетом! А того не хочуть знати, що такий горішок не кожен вгризе. Невідомо чому, але Микола не міг стримати сміху. Проте, вірш незнайомого автора він прочитав, здавалось Вірш ніби непоганий сказав Микола. Я й кажу ні вірші Краскіна зустрічаєте в як оця річка, Бойова шинель лежить у скатці, При копрах поставлено палатки Ми завжди, братове, сталінградці В нашої Вітчизни-сталінградки! він один шукав у її. Йому хотілося ство-у якому б небо злива-сповнений невідомим го-філософією, зрозумілою Писати вірша он про ту ком-що мурує восьмий поверх звичайна проза, писати про новозбу-справа «газетярів», писати про так це ж «проми-польоту дум- - поет, поет Сидір Музін, це щось таке... своєрід-героя голою рукою не оком не побачиш, розпо- слів невистачить.. не приходила Там монтери У кипучій, у натхненній праці. І гримлять навкруг пісні чудесні, Що ми скрізь і всюди сталінградці 31Н. нового неповага до колеги, зневажливе ставлення до поезії взагалі. Не один я критикував. І всі критикували з повагою до поезії, щоб не було в ній пустоцвіту... У тім то й біда, не погоджувався Музін, що вас, таких критиків, занадто багато розвелося. Критики нехай критикують, чого більше робити, як копирсатися в творах. А поет собрата по перу грет! Не відрізниш Розмова не бути, бо Микола Рослик хаті кожнім заводськім посьолку юнак-механік, там оратай, в шкільному класі комсомолка, цитату власними емоцій у цих рядках скільки насолоди нектар, читаєш вірша краєвид, сповнений запалом звитяжного Неповторно, оригінально! Краскін сьогоднішню тему. Про це Та чи знаєш ти зареготав Микола, Чий?! Краскіна... Не може бути! Подивись, Микола подав журнал жиш за новинками... Музін зупинився, роззявивши рота, мов ри ба, викинута на берег. Не розумію... видихнув він слав ці вірші мені? А ми, реготав Микола ти новий твір Краскіна тобі на консультацію. Прізвище вигадали... щоб не зв’язувати тебе авторитетами. Дома, опам’ятавшись, Сидір Музін схопився за голову. «Що я наробив! Яка необачність! Критикувати товариша по перу, друга він кін і від тебе, Сидоре місце...» Так подумавши, Музін сів писати рецензію на останній вірш Краскіна. Рядки низалися, як намисто. «Як приємно пахне ліс, річка, луг і поле» солоджував «Скільки поезії слово постає…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"