ГУМОР І САТИРА

Перець 1952 №02 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1952 / № 02 / Сторінка № 3

Перець 1952 №02 Сторінка 3. Ілюстрації В. ГЛИВЕНКА Олена РЯБУХА Ви думаєте, що кожний одразу за нове життя обома руками хапається? Ой, ні інша людина ще попоблукає манівцями, наробить дурниць та встиду, доки вийде на правильний шлях і розбере, де її щастя. Не про людей, про себе розкажу. Прийшов я з війни, а жінка й мати мої в землянці живуть, у дворі й хвоста немає. До колгоспу вступили. Попрацювали -нову хату поставили, на хазяйство збиваємось. Кожному дріб’язку радіємо. Внесла якось Уляна яйце в хату і усміхається рада-радісінька: рябенька вперше лася. Настала осінь, за хорошу роботу ці нагородили Уляну ланковою призначили. Чому ти, кажу, За кок-сагизом зовсім На моє якраз і вийшло. Через якийсь час помічаю про що б Уляна не говорила, на кок-сагиз звертає. На плантації усі думки її. А про господарство байдуже. Починають, питися, треба їх доглянути, мати ж старі. Подумаєш, каже, щастя... Я боюсь, щоб насіння не полетіло, а курчат чорт не візьме. Не чорт, я їй, а шуліка. Коли б, каже, тебе шуліка не вхопив. Серед двору стирчиш цілий день, а до колгоспу й не дуже. Змовчав я, бо-таки правда, зо двічі на день додому навідуюсь. А тут іще мати жару піддає: У людей молодиці вже по п’ять разів по ягоди в ліс ходили, а у нас черешні стоять не обірвані. Моя невісточка скине дітей на чужі руки, а сама гопки скаче на той кок-сагиз, як дівка. Дайте, кажу, - спокій, мамо. - Еге, забудь, синку, спокій, коли таку мудру жінку маєш. хатиме, коли її, а не тебе в район викликають на раду. - Цитьте, - кажу, - мамо! - А в самого коло серця похололо. Став я на Уляну напосідати. Кидай ланку і вже. Виробила мінімум трудоднів і сиди вдома, пильнуй господарства. А вона: Коли всі чоловіки такі мудрі будуть, знес- в лан там медаллю. А Розсердився я: не відмовилась? двору одцураєшся. кажу, курчата лу- 'е ж вона тебе слу- хто ж у полі робитиме?! Ну, що ти скажеш. Аж злість бере. то «л їй Мати напосідає: вези та й вези черешні продавати, то ж свіжа копійка. Поїхав я раз, другий, третій. Свіжа копійка діло ласе. А коли яблука поспіли почали мене на зборах у колгоспі недобрим словом згадувати. А дома сварки, докори. Уляна то до мене не говорить, то ледарем лає. Мати сварить нас обох хоч з хати тікай. А як намалювали в «Колючці», як я від бригадира втікаю базарювати, прибігла Уляна додому та й напалася, як ніколи. У людей чоловіки любо чути, а ти мені тільки встид робиш! Дякуй, кажу, богові, Уляно, що й такого чоловіка маєш! А не хочеш мене, то я собі двадцять знайду. На неї як хто окропом линув. Коли так, каже, то живи, як знаєш! Схопила дітей та з хати. А мати: Це вона до матері подалась. Не йди перепрошувати. Сама прийде та ще й м’якша буде... Чи спав я ту ніч не питайте. Нудився день і на вулицю не виглянув, а дочекався вечора і до тещі. Дійшов до двору У вікнах світло. Стояв-стояв зайти не важуся. А пси гавкають, як найнялися. Двері рип теща на порозі. То ти, такої-сякої матері син, мою дочку вигнав,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"