ГУМОР І САТИРА

Перець 1952 №16 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1952 / № 16 / Сторінка № 3

Перець 1952 №16 Сторінка 3. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА И Ж Жй: Я ? . . ЧОИПОКю ж її:'?: 5 НЙ * ?:ф гй Х-х*: ;* :* ’ : ?. . Ж ЙЖ: : Ось так і живемо: і ми ситі, і вівці цілі. Як же це у вас виходить? Дуже просто: овець не чіпаємо, ріжемо тільки баранів. Ілюстрації Л. КАПЛАНА Іван НЕХОДА АЗЕРБАЙДЖАНСЬКА НАРОДНА КАЗКА Три дні мулла їхній піп у безсиллі Книгу святую читав на могилі! В честь свого пса, як у друзів і слід, Скликаний був поминальний обід, Три дні, хоч був той хаджі і скупий, Всіх жебраків частував їж і пий! Чутка про це до Імама дійшла. Як? На могилі собачій мулла Був собі, жив правовірний хаджі, Ну мусульманин такий. Багатій. Землям своїм він не знав межі, Ліку не знав він худобі своїй, Вівцям, коровам, коням, бикам... Сам володів він багатствами. Сам! Золота стільки він мав і срібла, Висипать золото річка б була, Висипать гори були б до небес. Та найдорожчий для нього був пес. Пес страхопудало зле та рябе. Пса він любив, як самого себе! Якось той пес, не сказавши і «ох», Кістку ковтнувши, взяв собі й здох. Пес, що худобу, як сторож, стеріг, Ось бездиханний лежить біля ніг. Горе велике! хаджі загукав. Сльози струмком полились на рукав. Як я без пса буду жити тепер? Краще б не пес, Краще б я був помер! Чим пом’януть тебе, друже, скажи? В горі великім питався хаджі. Раптом наказує слугам своїм: Саваном труп…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"