ГУМОР І САТИРА

Перець 1952 №13 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1952 / № 13 / Сторінка № 7

Перець 1952 №13 Сторінка 7. Мал. Л, КАПЛАНА Окремі науково-дослідні установи роками б’ються над розв’язанням давно розв’язаних проблем. Шановні колеги! Після впертих багаторічних шукань нам пощастило встановити, що справжньою причиною браку є погана робота підприємства. ІСТОРІЯ З МУЗИКОЮ і;;:::;.:.- ПРИРОДА була напрочуд щедрою, коли обдаровувала Миколу Микитовича. Відпустила вона йому не один дар, а цілу в’язку талантів і здібностей. Довгенько ті таланти не могли дати цвіту, не розвивалися, грунту підходящого не знаходили. І тільки на сорок третьому році життя нашого героя вони почали розпукуватись з погрозливою швидкістю. За сім років Микола Микитович став істориком музики, майже доцентом, зробився музикознавцем і музичним критиком і скомпонував дисертацію, яку збирається захищати. Спробуємо хоч коротко познайомити читачів з талантами Миколи Микитовича. ...Було це сім років тому. Гордою, твердою ходою, з високо задертою головою, не ощасливлюючи своїм поклоном навіть знайомих професорів, продефілював він затишними коридорами столичної консерваторії і натхненим диригентським рухом правиці смикнув чорні двері директорського кабінету. Начальник над усіма консерваторіями... Викладатиме у нас, пошепки пояснювали цікавим у приймальні директора. А в кабінеті тим часом, без зайвих пояснень, новоприбулий заповнив анкету і написав автобіографію. Благоговійно поклавши рукописи «начальника над усіма консерваторіями» в новеньку папку, тодішні керівники консерваторії запишалися: високий начальник зволив стати у них за викладача історії музики! Зачаровані керівники навіть документа про освіту не наважились попросити у нового педагога... Безцеремонний і розв’язний, начальник зразу ж відчув себе у рідній стихії. Не довго довелося йому ходити у рядових викладачах, легко й швидко став він старшим викладачем, а згодом дуже прозоро і безапеляційно натякнув керівникам консерваторії, що час би йому вже стати й доцентом. Року тисяча дев’ятсот сорок шостого зібралася вчена рада консерваторії, щоб обговорити натяк історика музики, тодішнього начальника управління учбових закладів Комітету в справах мистецтв УРСР Миколи Микитовича Михайлова. Затьохкали солов’ями підлабузники, вихваляючи таланти шановного Миколи Микитовича та бажаючи йому блискучих наукових успіхів у майбутньому. Але справедливо сказано: дружба дружбою, а служба службою... Щоб пройти в доценти навіть такому феноменові, як Михайлов, потрібні документи. І насамперед диплом про закінчення вищого учбового закладу. Крім того, треба мати наукові праці. Дифірамбів і підлабузницьких пророкувань до справи підшивати, на превелике щастя, не заведено. І соромливо та ласкаво керівники консерваторії попросили Миколу Микитовича подати до наукової частини диплом про закінчення вузу і список його наукових праць. Перетрусив свою феноменальну пам’ять історик музики, і на столі директора з’явився довжелезний реєстр його творів. Чого тільки не було в тому реєстрі! Куці рецензії, брошури, увертюри, домашні чернетки і навіть романс «Й тут, й там» на слова Т. Шевченка. Разом з реєстром на стіл було покладено і новенький, диплом про закінчення Одеської консерваторії в 1947 році, тобто через два роки після «вступу» до Київської консерваторії викладачем. Легко й швидко склав екзамени начальник управління учбових закладів у підлеглій йому Одеській консерваторії: екстерном, екстрено, в пожежному порядку за два дні! її І а * ц 5 І 5…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"