ГУМОР І САТИРА

Перець 1952 №13 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1952 / № 13 / Сторінка № 3

Перець 1952 №13 Сторінка 3. Ілюстрації В. ГЛИВЕНКА по база- Ось та ха-ха-ха, комбінатові І хоч на не пахло, базар «Привоз» відомий в колгоспах області. нього й на Вінниччині, Одеський не тільки Знають про й на Херсонщині, і в Молдавії. Колгоспники охоче везуть сюди продавати плоди своєї праці. «Привоз» зустрічає їх монументальними арками з гостинними запрошеннями: «Добро пожалувати, тт. колгоспники!» Дуже приємно пройти під такою аркою. Та раптом всю приємність змиває, мов чорноморською хвилею. По той бік арки на колгоспників налітають двоє. Вічно п’яні, здорові, пикаті, вони тиняються ру й чіпляються до людей: Гони монету, бабо! Та я вже заплатила, лон. То за місце, а тепер, за сто грамів! Зрозуміла? І гірко доводиться тій ниці, яка «не зрозуміла», «півлітрою» вона вже від відкупиться. Хто вони ці зухвалі «стограм-ники»? А це Михайлов і Меринов працівники базарної камери схову на «Привозі». У обважують та обраховують колгоспників. А на рають збирають данину «на сто грамів». колгосп- Менш ніж них не (МОМЕНТАЛЬНІ ЗАРИСОВК З ОДЕСЬКОГО «ПРИВОЗУ») камері базарі вони обди- ри. І чотири роки він особливу увагу приділяв двом місцевим підприємствам: м’ясному та вітамінному заводові останньому м’ясом і але вітаміни та вітамінізовані вироби теж підвищували його життєвий тонус і урізноманітнювали його щоденне меню... За чотири роки само-постачальницький апетит Глікіна розрісся до того, що йому треба було розставатися з партійним квитком і сідати в тюрму. Але ні з чим він не розстався і нікуди не сів. Виливши переполох після легенького переляку (звільнення з органів прокуратури) й пересидівши лихий час у юрисконсультах тресту «Не-рудстінматеріали», Ілля Захарович знову опинився в своїй стихії. Другий Одеський райхарчоторг напустив Глікіна на м’ясо. Місяць він працює продавцем у м’ясній крамниці, де одержує 245 крб. Потім йому доручають цей же магазин: бери, завідуй і одержуй 620 крб.! Через сім місяців його переводять на посаду директора роздрібної сітки. Заробіток його підвищується до 800 крб. на місяць. Тут би тільки жити та поживати та добра наживати... Але Глікін раптом заволав не своїм голосом: Не хочу бути директором роздрібної сітки, хочу бути В З інваліда Вітчизняної війни О. І. Соломенка, члена правління артілі ім. Фрунзе, Іванівського району на Херсонщині, Михайлов і Меринов аж тричі зідрали «на півлітра». А коли прийшли вчетверте і Соломенко сказав їм, що треба совість рубальником м’яса! Але ж ви одержуєте 800 крб., а рубальник тільки 360! Заради м’яса я готовий і на таку жертву! І завідуючий промислово-транспортним відділом Каганович- мати, «стограмники» влаштували йому такий скандал, якого Одеса не пам’ятає, відколи вона стоїть на світі... ського райкому партії т. Іванов направляє пройдисвіта Глікіна на «Привоз». Тут його зараховують рубальником і покладають Далеко за межами Одещини гуляє лиха слава про камеру схову і про пикатих здирщиків на «Привозі». Пора б уже було знайти камеру й на обох «стограмни-ків»! кажуть люди. Згодні! (авно пора. 1 Але в Одесі чомусь ніяк не можуть знайти такої камери. Й не тільки на Меринова й Михайлова. Не можуть знайти «камери схову» й на Мазуровського. Удень з вогнем шукають і ніяк не знаходять. Справжні чудеса юриспруденції відбуваються з тими розшуками... Немає того дня, щоб рубальник м’яса Мазуровський не наклав данини на колгоспника, що вивіз продавати м’ясо і потрапив до нього «на колодку». Перед колгоспником питання ставиться руба: хочеш швидко продати м’ясо, «позолоти ручку» подаруй «за послуги» якийсь кілограм другий... «Позолотиш» розрубаю м’ясо так, що вся Одеса купуватиме тільки :» в тебе. Не «позолоти: ІІ ремствуй на себе... Скільки тієї м’ясної «позолоти» лягло на його…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"