ГУМОР І САТИРА

Перець 1952 №24 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1952 / № 24 / Сторінка № 5

Перець 1952 №24 Сторінка 5. Юрій СМОЛИМ Письменник Юрій Смолим закінчив роман про американо-англо-французьку окупацію півдня України в 1918 19 роках. Друкуємо епізод з першої книги Романа, яка має назву: «Чайки сідають на воду». За годицу після того, як «державна варта», на вимогу власника особняка, зайняла позиції на підступах до садиби. до під’їзду вілли підкотив рисак «на дутиках». З фаетона вийшов елегантний пан у дорогій шубі і в бобровій шапці. Фурманові пан наказав почекати півго-динки і впевнено рушив до під’їзду. Тут він побачив «вартових» з гвинтівками. А кого це ви тут вартуєте, землячки? благодушно поцікавився осанистий пан. Котовського підстерігаємо, пане добродію! ввічливо поінформував начальник «варти». Є певні відомості, що цей розбишака має на меті наскочити сьогодні на цю віллу. Раджу вам, пане добродію, про всякий випадок їхати, поки ще спокійно... Го-го-го! покотив реготом пан. За мене, прошу вас, не турбуйтеся: стріляний горобець!.. Тільки ж. невже ви думаєте, що цього чорта, Гришку Котовського, так легко підстерегти? Він самого бога-саваофа круг пальця обведе! Знаємо ми його! Зичу вам. пане начальнику, успіху, звичайно, але пильнуйте! Ну, коли Гришка все ж таки поткнеться сюди, розраховуйте і на мене, кличте і мене на допомогу. У мене з Гриш-кою старі рахунки: він, чортів син. мені маєток спалив у Бесарабії ще в дев’ятсот сьомому році. Я б його живцем з рук не випустив!.. І, дружньо ляснувши начальника «варти» по плечі, осанистий пан натиснув кнопку дзвоника на дверях вілли. Було ясно, що він тут своя людина, очевидно, приятель власника вілли. Господар сам вийшов назустріч гостеві у передпокій, коли гість вішав свою шубу на вішалку. З ким маю честь? поцікавився господар. Я з контррозвідки, благодушно озвався пан, 1 зневажливо кивнув на свій елегантний синій костюм. На цей штатський маскарад прошу вас не звертати уваги: служба, знаєте, у нас така, що доводиться інколи приховувати свій справжній стан. Полковник Дураков, од-рекомендувався він. Дуже приємно. Розумію, розумію! Можете бути спокійні: вашу таємницю буде збережено. Та й таємниці, власне, ніякої нема, так само благодушно знизав плечима полковник Дураков. Яв тій же справі, яка вас найбільше турбує: лист цього самого Котовського. Варта вартою, нехай собі нас з вами береже, а тут треба з’ясувати деякі подробиці. Пройдемо до вас. Це ваш кабінет? Прошу, заходьте. Та сідайте, сідайте, на мене не оглядайтесь: я вже походжу, така в мене звичка. І давайте без церемоній. зразу почнемо: часу у мене, знаєте, обмаль. Отже, ви одержали від Котовського листа. пане Співак 1 Співанов?.. Співанов. Співак це мій компаньйон, він помер ще в дванадцятому році, але фірма, знаєте. зберігає назву і тому... Чудово, чудової Розумію. Не утруднюйте себе зайвими поясненнями, пане Співак. Співак це той. що помер. настійно виправив господар, а моє прізвище Співанов. Зрозуміло! І свого листа Котовський адресував вам в зв’язку з тим. що ви не платите утримання робітникам заводу, який належить вам 1 покійному Співанову... Співаку!.. Я ж так і кажу! трохи підвищив голос, починаючи дратуватись прискіпливістю господаря. полковник Дураков, Співаку і покійному Співанову. Заборгували ви робітникам сто двадцять тисяч карбованців. 1 вони через це оголосили страйк. Так? Так. Але... «Але» буде потім. А перед тим мушу поінформувати вас, що. бажаючи вам допомогти, стоячи до того ж на сторожі інтересів державного спокою 1 порядку, а також прагнучи спіймати й самого Котовського цього політичного злочинця. контррозвідка зацікавилася вашим банковим рахунком. Ви зберігали гроші в банкірському домі братів Кусіс, пане Співак? Бр... братів Кусіс... відповів господар непевно. забувши на цей раз нагадати, що він Співанов. а Співак то його небіжчик-ком-паньйон. Полковник Дураков блиснув очима на Співанова і Співака, представлених нині в одній особі: Мушу поінформувати вас, пане Співак, що ні в банкірському домі братів Кусіс, ані в якомусь іншому місцевому банку грошей на ім’я промисловця Співака нема. Чим пояснити це? Ви банкрут? І. взагалі, неспроможні розплачуватися? Коли це так. то ви ввели в оману біржу, торговельний комітет і саму державу. В такому випадку мені доведеться притягти вас до судової відповідальності за аферу... ну і. звичайно. зняти охорону вашого особняка: розмовляйте вже самі з Григорієм Котовським... Пробачте. промимрив справді настраханий господар. але грошей на рахунку Співака нема. Він же помер... На чийому ж тоді рахунку гроші фірми Співака 1 Співанова? На рахунку Співанова. На моєму рахунку. Співанов це я. Але ж рахунка Співанова теж немає ні в «братів Кусіс». ані в інших конторах російських банків в Одесі: це ми точно перевірили, пане Співак! Співанов. Але ж. розумієте... А! здогадався полковник, і в голосі його прозвучала неприхована досада. Ви перевели свої капітали в контори іноземних банкірських домів?! Справді! От чому ми не зуміли виявити ваше контокоренте! Полковник був розчарований і прикро вражений. Іноземні банки не дають нашій, російській, контррозвідці довідок. Заводчик Співанов непевно потис плечима: Розумієте... придбання нового устаткування... машин... у іноземних фірм... Ми саме збираємось провести деяку реконструкцію і тому подібне, розумієте... Хто це ми? Співак і Співанов. Але ж Співанов помер! Співак. Але ж фірма залишилась. Хто ж... той робитиме реконструкцію? Фірма. Власне, це я: Співанов. Розумієте... Розумію! похмуро мовив полковник Дураков. Щури першими тікають з корабля, коли він починає тонути. Невір’я в сили режиму, який би оборонив права власності І взагалі капіталістичний лад на Україні і в Росії... хапання за свої власні копійки. Заганяєте російські капітали за кордон, пане Співанов? А тоді за своїми капіталами 1 самі накиваєте п’ятами!? Все це було сказано таким тоном, що в промисловця Співанова похолонув хребет 1 сипонуло морозом поза шкірою. І він негайно ж почав прикидати, який розмір хабаря буде гідний поста полковника контррозвідки, хоч й одягнутого в цивільну трійку синього бостону? Знижує розмір хабаря цивільна одежа полковника чи. може, навпаки збільшує? Розумієте... белькотів промисловець Співанов. справа в тому... власне, я хотів би з’ясувати... тобто, з вашого дозволу... Він зовсім заплутався, і холодний піт зросив його чоло. Словом, я буду вдячний вам, пане полковнику. якщо начальство контррозвідки, власне, я хотів сказати, ви. пане полковнику, приймете від мене... Одчайдуш він висунув шухляду, висмикнув із пачки тисячних думських банкнотів кілька, навпомацки він зразу відчув, що схопив десять. і поклав їх перед полковником на стіл. Тут десять тисяч... Полковник Дураков враз аж посинів, люто забігав очима і раптом щосили загилив кулаком по столу: Хабар! зарепетував він. Ви пропонуєте мені, полковникові лейб-гвардії Кексгольмського полку його імператорської величності, хабарі? Заводчик розгубився. Він чудово знав, що не тільки полковники, але й генерали його Імператорської величності залюбки беруть хабарі і похапцем висунув знову шухляду. Десяти тисяч, отже. було мало. Пробачте... забелькотав він, от іще... іще. Тут ще п’ять тисяч. Полковник хотів був крикнути знову, та враз передумав, стримав себе, грюкнув стільцем, сів до столу I рішуче наказав: Папір і перо! Що ви! Що ви! замахав руками Співанов. Розписки не треба! Папір 1 перо! грізно повторив полковник. .-її Не для розписки, а для того, щоб скласти протокол. Протокол? Навіщо протокол?.. Промисловець Співанов розумів, що коли справа доходить до протоколу, то діло «табак». До протоколів промисловець Співанов. як і всі інші громадяни колишньої Російської імперії, почував огиду і страх. Полковник Дураков тим часом спокійно пояснив: Протокол сьогодні ж, незважаючи на пізній час, буде переданий карним органам... Полковник з жалем подивився на опасистого I крихкотілого заводчика. Не заздрю вам, пане Співак, або Співанов: камери у нас загальні. 1 сидіти доведеться разом з більшовицькими агітаторами й головорізами самого Котовського... Камери?.. Сидіти?.. З головорізами Котовського?.. Кому сидіти в камері з головорізами Котовського? Вам. пане Співанов, чи Співак! відрубав полковник. Мені доведеться зразу забрати вас із собою... Співак і Співанов заплакав. Він захлипав про те, що «треба ж мати жалість», що він «тільки бідний і нещасний представник приреченого на загибель російського капіталу», що «можливо, зробив помилку, але душею щирий російський патріот, ще й переконаннями монархіст», що курси міняються, гроші знецінюються, можлива, взагалі, зміна влади, і капітали зовсім підпадуть під націоналізацію. Сльози розчулили його самого і розм’якшили його жорстке серце акули капіталізму. І Співанов, нарешті, признався, що не всі гроші перевів в іноземні банки, а частину залишив, і держить їх не довіряючи банкам тут. вдома, у себе в особняку. Проте і полковник був людиною незлобивого серця і, відчитавши як слід Співанова, змінив гнів на милість. Ну. бог з вами! махнув полковник рукою. В ім'я ваших дітей... Я бездітний... В пам’ять ваших покійних батьків... Батьки мої ще живі... Ах. чорт! починав уже дратуватися полковник. Ну, просто так. як православний православному ви ж не лютеранин, сподіваюся? Нехай бог вам простить, а я прощаю... Полковник відмахнувся від гарячих слів подяки, які потоком полились з уст зраділого заводчика. і. щоб покінчити з цим, мерщій перейшов до Іншого. Доведімо ж діло до кінця. Треба ж подбати. як зберегти вам ваші грошики від Котовського! Гроші ви ховаєте вдома, а Котовський, знаєте, такий хитрющий лис. що тут слід начуватися!.. Цей проноза, будьте певні, не гірше вас самого знає, де ви переховуєте ваші трудові заощадження... Заводчик жахнувся, але замахав руками: Що ви! Що ви! Про те. де вони переховуються, не знає ніхто! Ілюстрації Ви хочете сказати, що не знає жодна людина на світі? Не знає 1 не знала? Знав колись мій старий лакей, абсолютно певна людина, віддана мені, як пес. Але він помер ще минулого місяця. Полковник ударив долонею по столу: Все! Можете далі не пригадувати. Котов-ському вже відомо, де ваші гроші! Як же він може дізнатися, коли лакей помер? Він вивідав у нього ще на смертному одрі. Але лакей умер не в лікарні, а тут, у мене вдома. Полковник глузливо подивився на Співака і Співанова: І до нього перед смертю…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"