ГУМОР І САТИРА

Перець 1952 №03 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1952 / № 03 / Сторінка № 7

Перець 1952 №03 Сторінка 7. Мал. В. ГРИГОР'ЄВА Вовчики, братіки, їй-богу, я вам не ворог! Чим доведеш свою лояльність? Ось документ! Я голова районної ради мисливців... Юліус ФУЧІК РОЗПОВІДЬ ПОЛКОВНИКА БОБУЛОВА Національний герой чехословацького народу Юліус Фучік е автором книжки «У любимій країні», в якій зібрані нариси та оповідання про Радянський Союз. Одно з цих оповідань «Розповідь полковника Бобу-лова про затемнення місяця» друкуємо нижче в скороченому вигляді. О РЕВОЛЮЦІЇ я був помічником коваля, а після революції навчався на фронтах громадянської війни. Де там уже мені було мріяти в той час про зірки! А тепер я знаю, що зірка Бетельгейзе в тридцять мільйонів разів більша за сонце і що ми бачимо навіть ті зірки, які зникли тисячу років тому. Не міг я тоді всього цього враз збагнути. Астрономічний журнал лежав біля мене місяцями... а книг не було. Так я став астрономом, і коли нічого було читати, я читав по зорях... Це було 1924 року. Восени до мене пробрався зв’язковий з наказом підготуватися до зими і збудувати кілька кілометрів телеграфу, щоб підключитися до головної лінії. Надвечір сімнадцятого жовтня я зібрав усіх чоловіків з усієї округи. Вони приїхали на конях, на ішаках, прийшли пішки. Прибули, як я це і передбачав, всі до одного мулли району. Давно вже наші прикордонники не працювали так, як того дня. Ми витягли останній мішок рису, порізали останніх баранів. Плов був гострий на смак і жирний, яким він і має бути. Підібгавши ноги, за звичаєм, посідали ми наш гарнізон і п’ятсот місцевих жителів. Був чудовий ясний вечір, свіжий, але не холодний. Я сміявся в душі з аллаха, який співробітничав з безвірниками. Саме такий вечір мені був потрібний. Я перший узяв жменю плову і перший почав їсти. Я був певний, що гості не відмовляться від плову, але знав, що вони поставляться недовірливо до моєї гостинності. Це було цілком природно. Тим-то я й подав приклад. Під час вечері я розповів їм, що нам потрібно. Розповів коротко й ясно, сам дивуючись, як усе складно вийшло. Та яке ж несподіване враження справила моя промова!.. Запала тиша. Всі перестали їсти. Відтоді я ненавиджу тишу, коли буваю серед людей. Я хотів би в ту мить опинитися десь за тисячу кілометрів, в Оренбурзі, в кузні, де коваль щосили гупає молотом по розжареному залізу, або на Гіссарському хребті, де лунко строчить кулемет. Тільки, щоб не ця моторошна тиша... Та далі все пішло так, як я передбачав. Озвався один, потім другий, потім одразу десятеро. Відмовилися від усього. Зерна, мовляв, мало, дерева в долині немає, стежки на хребті вже занесено снігом. Ні!... це голосніше за всіх вигукнув хтось із оточення мулли. Цього я й чекав. Нарешті, це «ні» було сказано. Сказав його старик з білою бородою, який їв разом зо мною з однієї миски. Пеленою сорочки. сказав він, пеленою сорочки сонця не затулиш. Мудрець бачить правду очима, дурень спиною. Чим ви відрізняєтесь од тих. ще порядкували тут перед вами? Хочете взяти нас хлібом, а потім голову геть. Скажи, начальнику, що нам загрожує, якщо не матимеш того, чого просиш? Я не витримав. Хто сказав тобі, батьку, що ми загрожуємо? Хто сказав тобі, що ми такі ж, як оті, що були тут до нас? Твоя біла борода свідчить про мудрість. Навіщо ж ти слухаєш голобородогс молокососа? Навіщо ти дивишся на все не своїми, а його очима? Я трохи переборщив. У шептуна була широка борода, але він був молодший за старика. Докоряти його молодістю значило образити його. Але це була своєрідна форма атаки, яку я почав проти муллів. Я говорив про потреби Дарваза, про нашу боротьбу і працю, про владу беків і муллів. Порівнював минуле з сучасним. Як і скрізь, в Кала-і-Хумбі багато що змінилося. Появився перший клуб, виборні особи аксакали вільно проводили свої наради, прийшов перший учитель, почалося інше життя, вільне, краще, ніж раніше. Ми, закінчив я, ми більшовики, кращі і мудріші за ваших муллів. І знову запала тиша. Тепер я її розумів. До присутніх дійшли і жарт і образа. Я подивився на годинника. Він показував дев’ять годин тридцять сім хвилин. Надходив час. Намагаючись бути спокійним, я спитав: А чи знають ваші мулли, що сьогодні вночі місяць зникне з неба?.. П’ятсот мужів Дарваза захвилювалися, як ріка. в яку жбурнули камінь. Мої слова, повторені шепотом, досягли до найдальших кутків подвір’я і повернулися до мене прибоєм. П’ятсот голів гнівно обернулися до мене. Дехто підвівся, щоб піти геть, інші почали наближатися до мене. Брешеш! Це сказав мулла, якого я назвав голобородим молокососом. Я засміявся. За дванадцять хвилин буде затемнення місяця. Ти навіть цього не знаєш. Як же ти ведеш тоді жителів Дарваза шляхом праведним?! Брешеш! повторив мулла. У відповідь йому я почав голосно лічити хвилини. Ще одинадцять... ще десять... ще п’ять... Усі підвелися. Вони дивилися на муллу, намагаючись прочитати правду на його обличчі й на обличчях його друзів. Дев’ять годин п’ятдесят шість хвилин. Час! Я був певний у своєму місяці. Я вже спостерігав його затемнення в очах мужів Дарваза. перепь № З Ага гшаї щнгаїщ агщагата гагате штщщтп-агалігагаа ш атагагш аі щ агаї 8 КРАСОТА, ЩО КУПИ НЕ ДЕРЖИТЬСЯ Канцелярський прес виробництва промартілі імені Першого травня (Дрогобицька область) складається з трьох першосортних частин: красивої верхньої кришки із штучного мармуру, нижньої дерев’яної площинки та металевого шурупа з мармуровою головкою. Але купи ця красота не держиться. При першій же зарядці промокальним папером в грабовій площинці стирається різьба, й прес розпадається на свої першосортні компоненти. Тепер користуватися ним можна, тільки зв’язавши його доброю мотузкою або стрічкою з бантиком. Без такого кріплення це, як кажуть у дрогобицьких установах, нарізно красота, а вкупі брак. ПЕРЕД ВЖИВАННЯМ... ВИКИНУТИ Ліки перед вживанням збовтують. А емалеві фарби Житомирського рай-промкомбінату (директор т. Каутський) перемішують. «Перед…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"