Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1953 №10 Сторінка 2

Журнал Перець 1953 №10 Сторінка 2. Ілюстрації В. ГЛИВЕНКА Коли М. А. Костяний вмостився у прокурорському кріслі, йому відразу здалося, що сидить він у тому кріслі не на зачепилівській землі, а високо, аж під хмарами, в небі над Зачепилівкою: унизу під ним район, різні установи, колгоспи, і люди всі для нього такі маленькі-маленькі, і все, що ото там унизу робиться, все те з його санкції, за його прокурорською вказівкою робиться... Он як! І не інакше! Та хоч був зачепилівський прокурор думками у високості,, ногами він все-таки ходив по землі. Ходив набундючений, мов індик, по райцентру пішки. Та от Харківський облвиконком рішенням за № 591 за-нарядив для передового в Зачепилівському районі колгоспу ім. Леніна легкову машину. Ага! Значить, маю «Побєду»! задоволено усміхнувся прокурор. Машина прибула, машину колгосп викупив. Та ще не встигли колгоспники роздивитися на свою красуню «По- беду», як задеренчав телефон: Говорить прокурор Костяний. Подать мені машину!.. Завтра знову: Негайно подать мені машину!.. Вважаючи, що для нього закони не писані, зарозумілий Костяний день у день порушував Статут сільгоспартілі. Колгоспну машину він по суті привласнив. Колгоспного шофера перетворив на свого персонального шофера. «Подать машину!» цей грізний окрик зачепилівського прокурора не спочатку дивував, а потім почав обурювати і керівників артілі ім. Леніна, і колгоспників. Одного пізнього вечора сиділи артільці з своїм головою в конторі і якраз про це говорили. «Купили машину, купуємо бензин, а безплатний пасажир їздить. Та з якої це речі!?». Аж тут і телефон дзенькнув. По дзвінку чую, що він! підморгнув голова. Я слухаю... Машину! В мене екстрене, важливе діло!.. Повіривши прокуророві, голова колгоспу В. Ф. Лях розшукав шофера і негайно відправив його в район. Бо «екстрене» ж діло! На другий день виявилося, що прокурор Костяний викликав колгоспну «Побєду» для того, щоб «екстрено» з’їздити вночі за кільканадцять кілометрів у ресторан. Почуваючи себе в районі «удільним князьком», зачепилівський самодур нахабнів далі. Заправте машину і подавайте! їду в Полтаву! скомандував. Та на цей раз йому сказали: «Зась!». Сказали, що секретар парт-організації артілі їде в Київ і тому, мовляв, шановний Миколо Андрійовичу, подати вам машину не зможемо. Покатались півроку і досить! Ах так! скипів Костяний. Ну, так я вам покажу! І заходився Костяний показувати свої злочинні витівки. Найперше він «заарештував» машину, бо вона, мовляв, «незаконно куплена». Йому показують документи,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"