Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1953 №22 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1953 / № 22 / Сторінка № 5
Перець 1953 №22 Сторінка 5. Федір КРАВЧЕНКО ПОЧАТКУ директор МТС Цвіркун відмовився розмовляти зі мною: Не можу... ніяк не можу, казав він, поглядаючи на мене жовтуватими сонними очима. Я ж, знаєте, так працюю... так працюю. В очах від клятої роботи темніє... Шкода, зітхнув я. Шкода, Андрію Харитоновичу, що ви такий зайнятий. А мені доручено з’ясувати, чому ваша МТС досі не збудувала гаражі та навіси для машин. Ну, коли так, то я про все довідаюсь у райкомі партії... Що?! перелякався Цвіркун. Та навіщо вам в райком іти? Сам про все розповім. Слухайте... Та що ви так поспішаєте? Посидьте! Я вам докладно про все розповім... Але він почав говорити не про гаражі та навіси, а про те, який він зайнятий. Лихо та й годі. Ніколи, як старі люди казали, і вгору глянути... Я про гаражі та навіси питаю, нагадав я йому. Скажіть, будь ласка, чому вони у вас досі не побудовані? Адже гроші вам на будівництво, здається, асигнували? Звісно, що асигнували, зітхнув Цвіркун. Грошей у нас вистачає. Одне горе: часу обмаль. Ніколи. Вірите, голова обертом... То орали та сіяли, то хліб збирали та молотили, то знову сіяли та орали... А взимку капітальний ремонт. Коли ж будувати? Гаразд, промовив я. 3 вашого дозволу я так і запишу: гроші асигновано, будівельний матеріал заготовлено... Чи так? Так... так... ствердив Цвіркун. Але у вас невистачає часу, щоб взятися за будівництво. Чи так? Так... так..., машинально ствердив Цвіркун, але тут же схопився з місця й оторопіло глянув на мене. Але ж постривайте. Вийде так, ніби я сам зриваю будівництво гаражів і навісів? Звичайно. І мене будуть обвинувачувати в тому, що комбайни, молотарки та інші машини псуються, бо стоять просто неба. Чи так? Так... так... точнісінько, як сам Цвіркун, ствердив я... Ну, до побачення. Я поспішаю до будинку колгоспника, треба трохи поспати перед дорогою. Вранці їду. Зачекайте! крикнув Цвіркун, хапаючи мене за лікті. Я мушу пояснити, чому в мене невистачає часу на будівництво гаражів та навісів... Три години він не випускав мене з кабінету і говорив про те, що я вже знав: про весняну сівбу, про збирання врожаю, про оранку... Говорив Цвіркун з великим захопленням, заплющивши очі, як соловейко; скар жився так жалісно, що у декого міг би й сльозу викликати. Він переконував мене, що йому ніколи навіть умитися та причесатися, ніколи гудзики застебнути на сорочці... Нарешті, я підвівся й рішуче сказав: Зрозуміло. Дозвольте попрощатись. Адже ви дуже зайняті... Аякже!.. Зайнятий, дуже зайнятий, промовив Цвіркун, затримуючи мене. Задзвонив телефон. Цвіркун взяв трубку й сердито промовив: Я зайнятий... Дуже зайнятий... На порозі з’явився хлопець у синьому комбінезоні. Цвіркун не дав йому й слова вимовити: Знову…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"