Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1953 №22 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1953 / № 22 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1953 №22 Сторінка 2. Якби хтось запитав київських обласних керівників, що знають вони про успіхи й досягнення славнозвісної гребінківської ланкової Степаниди Демидівни Виштак, вони могли б образитись навіть. Та чи не ми її до президії на обласних нарадах обираємо? здивовано розвів би руками секретар обкому партії т. Гришко. А хіба не я в тому районі уповноваженою по всіх колгоспах роз’їжджала? додала б другий секретар т. Іващенко. А хто ж її до всіх нагород представляв, як не ми? пробасив би т. Стафійчук, голова виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих. Значить, помічають, бачать, цінять Степаниду Демидівну в області? Бачать і не бачать... Судіть самі. Нещодавно нам довелося побувати на ділянці прославленого майстра врожаїв. Починалася осіння холоднеча. Ланка закінчувала копати буряки. Закутані в теплі хустки колгоспниці разом з Степа-нидою Демидівною швидко і вміло очищали буряки. Буряки вродили напрочуд великі: ще один рекордний урожай виростила Степа-нида Демидівна з своїми чудесними подругами. Центнерів шістсот, а то й сімсот накопуєте з гектара? А кукурудзи знову, певно, сімдесят одержали? запитуємо. Не менше, підтверджує Степанида Демидівна. А в голосі сумні нотки бринять... Розмова спочатку якось не в’яжеться. А потім Степанида Демидівна ніби ні з сього, ні з того сердито запитує нас: Знову збираєтесь хвалити? А чому ви кругом нас не подивитесь? Ще навесні ми всіх закликали: давайте всією бригадою, всім колгоспом вирощувати п’ятисотенні врожаї. Виросли вже ми, давно дозріли для цього! А вийшло що? У нас у ланці в кругову по 650 центнерів буряків виходить, а на всій колгоспній плантації й половини, а то й третини, цього не мають... А могли ж мати, могли? Що ж перешкодило? Трохи помовчавши, Степанида Демидівна починає розповідати про речі, не передбачені найдокладнішими інструкціями про поширення передового досвіду. В оточення потрапили ми... І вийти з нього не можемо. В яке оточення? В самогонне! Виявляється, в колгоспі імені Молотова, на батьківщині рекордних урожаїв пшениці, буряків, кукурудзи, недавно прийняв справи третій (лише за цей рік!) голова. Випадкові люди, гіркі п’яниці якось опинилися і на чолі бригад, і на молочно-товарній фермі. Не досвід Степаниди Виштак, ні! зовсім інше у них на думці... Вони, як розповідають дівчата, «вже й губи попекли собі горілкою». Що їм до того, що в п’ятисотенниць душа давно горить весь колгосп, всі галузі піднести до рівня рекордних урожаїв? їм і за вухом не свербить від того, що на фермі колгоспу ще й тисячі літрів молока від корови за рік не надоюється, що на трудодень в колгоспі припадає не більше карбованця грішми й одного кілограма зерна натурою... Звичайно, не піднімеш колгосп до рекордів Виштак з цією осоружною проспиртованою братією! Шофер, який разом з нами слухав сумну повість ланкової, не витримав: А ви б, дівчата, взяли діло в свої руки? Хіба нема…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"