ГУМОР І САТИРА

Перець 1953 №18 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1953 / № 18 / Сторінка № 7

Перець 1953 №18 Сторінка 7. обакоопіноіілка аблшкібпрсмспїлкдП ПРОЛОГ ЧИ Є В ПОЛТАВІ І ІТИ? Дійшло до нас, що т. Уманець голова виконкому Полтавської міськради опинився в скрутному становищі. Стало нам відомо, що на засіданні виконкому обласної Ради передбачається заслухати звіт т. Уманця про побутове обслужування трудящих міста, а фактів для доповіді у т. Уманця, як на зло, нема. А яка ж може бути доповідь без фактів? Отож, щоб т. Уманець не напік раків, ми вирішили йому допомогти. Ми вирішили зібрати йому для доповіді актуальні, свіжі, животрепетні факти. Збираючи голові міськради факти, ми самі себе запитали: А чи є в Полтаві діти? Виявляється, є. А чи є в Полтаві хоча б одне ательє для пошиття одягу дітям? Виявляється, нема. Мало чого нема, заявив нам один скептик. У Полтаві і мотоциклісти є, а спробуйте знайти хоча б одну майстерню, де б можна було відремонтувати мотоцикла. Ми спробували. І знайшли. Знайшли місце, де колись ту майстерню відкрив був Полтавський міськпромкомбінат. Він відкрив, а міськрада ІНТЕРВ’Ю З ДЯДЕЮ БОРЕЮ З думками про голову міськради в голові, із палким бажанням допомогти йому скласти доповідь у серці, переступили ми поріг першого ж підприємства побутового обслужування, що трапилося нам у Полтаві. Це була шевська майстерня обл-шкірпромспілки. На дверях красувався напис: «Ремонтуйте своє взуття клейовим методом*. Могутня сила цієї наочної агітації штовхнула нас прямо до завідуючого майстернею Павла Івановича Носенка. Ремонтуйте, звернулися ми до нього, показуючи на свої черевики. І обов’язково клейовим методом. А Носенко нас, наочно загітованих, як холодною водою: Клейовим не вийде. З пресами вже два місяці щось не клеїться. Тоді ремонтуйте вручну. Тут завідуючий майстернею глянув так, наче відчув, що ми збираємося вчинити замах на його молоде життя. Ви що, смієтесь? У нас механізоване підприємство! Довелося розпрощатися з надіями на клейовий ремонт і завернути до звичайної, не механізованої, шевської майстерні артілі «Прогрес». Ще в дверях майстер Петро Михайлович Бублій нас попередив: Якщо ви не «давальчеські», можете не потикатись. «Давальчеський» це замовець із своїми підметками. Гріх, однак, було б думати, що всі полтавські шевці такі непривітні. Після довгих мандрів ми на вулиці Сінній, 38, натрапили на майстра артілі ім. III п’ятирічки Івана Петровича Щербаня, який зустрів нас дуже привітно: Заходьте, заходьте. Для доброго чоловіка підметочки завжди можна знайти. Знайшлися б тільки у клієнта гроші на півлітра. Не знайдуться? Ну, що ж, тоді скатертиною дорога. Хоч до самого дяді Борі. закрила і передала приміщення іншій організації. Удар прийшовся по мотоциклістах, а затремтіли ще й полтавські велосипедисти: а що коли й до них доберуться? їм бо й при відкритих майстернях не солодко. У цих Скатертиною для нас і пролягла дорога від цієї майстерні до кабінету голови облкоопінспілки т. Лигина. А вже від нього до голови облшкірпромспілки т. Бедратого та його заступниці, головного інженера т. Вовк. Від них ми дізналися, що для хвилювання нема ніяких причин, що в шевських майстернях план, слава богу, в основному виконується. А оте основне, за рахунок чого виконується план, це не ремонт старого взуття, а пошив нового, яким і без того магазини завалені. А хто ж такий отой дядя Боря, на якого так часто посилаються в шевських майстернях Полтави? Дядя Боря, сказали…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"