Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1953 №15 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1953 / № 15 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1953 №15 Сторінка 2. О, ГІРКА ТИ, ДОЛЕ ОГІРКА! Мал, БЕ-ША, О Л'Ч- На першій плодоовочевій базі Запорізького міськхарчоторгу (директор т. Островський) овочі не зберігають, а псують і гноять... (З листа до редакції). - ** *’ Мі.У Ж- с-л- Ну, отут ми й пропали!.. Кілька років тому в журналі «Перець» було надруковано моє гумористичне оповідання «Задирки». Незабаром знайшлися і критики, що почали критикувати оповідання, як хто вмів, У «Задирках» розповідалося про майстра на всі руки діда Панкратовича, який ходить по квартирах й усуває вади на щойно придбаних речах домашнього вжитку. Разом з Панкрато-вичем ходить кмітливий хлопчина Єгорка, про якого старий говорить з теплою посмішкою: «Хай малий придивляється»... Критики нічого не мали ні проти теми оповідання, ні проти Панкратовича. Вони навіть визнавали, що браку у виборах легкої промисловості ще є багато, що трапляються задирки й морального порядку. Але... (критики страх як полюбляють оце «але»), але навіщо автор примусив ходити по квартирах ще й Єгорку? Невже він гадає, що наша промисловість не здатна покінчити з браком, і що Єгорці вистачить діла на все його життя? Чи їм шкода стало хлопчака, чи вони й справді були переконані, що з браком у нас назавжди покінчено, але критики дружно заступилися за Єгорку. «У підлітка нашого суспільства не може бути такої сумної перспективи, яку автор одкрив перед Єгоркою» вирік один критик. Другий найпереконливіше доводив, що тут Панкратовичам і кінець: браку ось-ось не : запевняв далі, що «синього костюма з сірим рукавом ніхто не продаватиме й не купуватиме...» А третій рішуче зажадав: «Хлопчину з оповідання треба прибрати». Мене зворушили всі ці поради й побажання. «Що ж, подумав я, критики завжди більше за всіх знають. Доведеться робити з Єгоркою якось по-іншому». буде. Той же Я задумався. А надворі цвів бузок, цвірінькали горобці, і хотілося думати не про задирки на утюгах, не про криві дзеркала або спотворені костюми, а про весну, і настрій у мене був весняний, радісний. Подумавши, я вже почав був схилятися до того, що хлопчака треба й справді прибрати з оповідання. Подібно до Тараса Бульби, який у вирішальну хвилину сказав своєму улюбленому чадові: «Я тебе породив, я тебе й уб’ю!», я вільний був чинити з своїм Єгоркою, що захочу. Але мені було чомусь жаль розлучатися з ним. Стояла, як сказано вище, весна. Мені треба було купувати літній одяг і черевики. У Макіївському універмазі я купив сандалі. Похапцем примірявши у напівтемному магазині одну сандалю, я заплатив гроші, подякував продавщиці за те, що вона люб’язно загорнула покупку, і поїхав додому. І тут мої домочадці помітили, що сандалі…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"