ГУМОР І САТИРА

Перець 1953 №04 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1953 / № 04 / Сторінка № 7

Перець 1953 №04 Сторінка 7. Олексій ІОНОВ З самого ранку голова виконкому Крутоярської міської Ради Федір Тихонович Моргай чомусь непокоївся: прийме відвідувача, підпише папірець і не може всидіти на місці його так і тягне, так і тягне до вікна. Встане, вийде з-за столу і довго з заклопотаним виглядом дивиться на вулицю. Потім натисне на кнопку дзвінка й просить секретарку викликати шофера. Шофер Степан моторний парубок у чобітках і в штанях напуском з'являється на порозі кабінету й чекає наказу. У Степана чудова армійська виправка. Проходь, сідай, ввічливо запрошує його Моргай. Нічого, я й тут постою, відповідає шофер. Я ж вам увесь килим грязюкою заляпаю. А хіба що, стурбовано питає Федір Тихонович, хіба не підморожує? Куди там підморожує! посміхаючись відповідає Степан, Ще більше розвезло. Доведеться, додає він діловито, їхати на «бобику», «Побєда» по такій грязюці не потягне. «Бобиком» Степан називає легкову машину «ГАЗ-67». Та-а-ак... багатозначно й похмуро тягне Моргай. Погано, зовсім погано. Ну, йди, каже він, безнадійно махнувши рукою, я подумаю. Федору Тихоновичу треба їхати сьогодні на шахту «3-біс» на зустріч із своїми виборцями. Два роки тому він теж зустрічався з виборцями, виголошував одну й ту ж промову, написану на папері, і, кінець-кінцем, так завчив її, що міг би й сьогодні без запиночки повторити все слово в слово, його тоді приймали скрізь, як жаданого гостя. А в приміському колгоспі «Прогрес», де йому довелося «сидіти» під час жнив два місяці уповноваженим, виборці зустріли його з хлібом-сіллю. Тоді й довіреній особі й самому Федору Тихоновичу не треба було багато промовляти. Знаємо, знаємо Федора Тихоновича! гукали хлібороби. Чого там ще хороша людина... А як його зустрінуть тепер? Адже шахтарям про щось інше треба сказати, про нову гірничу техніку, про вугільні комбайни, або ще про щось... Але Моргая найбільше тривожило інше: чим їхати чи оцим жалюгідним, схожим на старий сундук, «бобиком»-всюдиходом, чи ризикнути й проскочити «Побєдою», новенькою блискучою «Побєдою». Воно, думав Моргай, коли «Побєдою», то й поваги до мене буде більше. А то яка вже там повага, коли шахтарі самі на власних «Побєдах» їздять, а я, голова виконкому, з’явлюся до них на цій таратайці? Зустріч було призначено на сьому годину вечора. Федір Тихонович прийшов додому, пообідав, поголився, одягнув чорний бостоновий, у смужечку, костюм з орденськими колодочками й о шостій годині вийшов з дому. «Побєда» вже чекала на нього... Що, Стьопо, ризикнемо? спитав Моргай, сідаючи поряд шофера. Спробуємо, сказав похмуро Степан і з злістю натиснув на стартер. Поки їхали містом, дорога була ще більш-менш путньою, і Моргай радів з того, що не піддався сумнівам, і наказав Степанові подати «Побєду». Та коли вони опинилися в степу на шляху, переораному глибокими вибоїнами, і машину почало кидати на всі боки, Моргай почав сумніватися: «Гляди й справді забуксуємо»... У степу смеркало, й Степанові дедалі ставало важче викручуватися. А коли наблизились до глибокої Горіхової балки й машина поповзла кудись униз, у Моргая похололо в грудях. Шофер намагався запобігти біді: він то одчайдушно крутив руля, то натискав на гальма, то ривком одпускав їх, але машина все повзла і повзла крутим глинястим схилом і, нарешті, опинилася на дні балки. От і все... пригнічено пробурмотів Степан, Тепер хана! Він виліз із машини, оглянув дорогу скільки сягало світло фар. Не буде діла, похмуро сказав. Ох, ти ж і розумний у мене! спалахнув Федір Тихонович. Інший би щось придумав, а він панікує. Може каміння накидати під машину? її ж не засмоктало. Ану, давай повний вперед, а я підштовхну. Не сидіти ж нам тут до ранку. Там народ зібрався. Ждуть мене. Відчай надав йому рішучості: він -виліз із машини, захлюпав по грязюці й уперся руками в заднє крило. Степан включив мотор, колеса шалено закрутилися, і Моргая обдало рідкою грязюкою. Федоре Тихоновичу, сказав шофер не своїм голосом, єй-єй нічого не вийде! Давайте я схожу на шахту, попрошу тягача або коней. Однаково ж ми на таку кручу самотужки не вискочимо. Хвилин з двадцять обмірковували, кому краще піти на шахту. Нарешті, Федір Тихонович,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"