Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1953 №07 Сторінка 2

/ Перець /Журнал перець / Рік 1953 / № 07 / Сторінка № 2
Перець 1953 №07 Сторінка 2. З НАШОГО ФОТОАЛЬБОМА Тисмениця, Станіславської області. Другому секретареві райкому партії т. ХОРОШДОВІ О. П. Олексію Петровичу, здоровенькі були! З того часу, як тисменицька районна газета «За соціалістичну працю» прийняла на озброєння сміх і почала вміщувати на своїх сторінках куточок сатири й гумору, проти неї рішуче озброїлись деякі районні керівники. Кожного разу, коли в газеті появлялась карикатура, фейлетон чи навіть замітка з колючками, оті самі «деякі» крутили носами, сердито сопіли і страшенно чортихалися на адресу газети та її редактора Зинаїди Павлівни Дяченко. Найдужче сердились на сатиру ви, мій шановний Олексію Петровичу, й голова виконкому райради Филимон Семенович Яценко. Чим це пояснити судити мені зараз важко. Може, довелось вам з ним коли-небудь потрапити під сатиричний обстріл за якісь нелепські діяння, і це залишило тяжку травму. А може взагалі сатира категорично противна натурам вашим. Хто його знає. Але факт залишається фантом, що найвойовничішими антисатири-ками в Тисмениці проявили себе ви, Олексію Петровичу, вкупі з Фили-моном Семеновичем Яценком. Удвох ви й очолили похід проти сатиричного куточка у районній газеті. У цьому хвацькому поході були застосовані найрізноманітніші прийоми й методи боротьби. На першому його етапі ви вдалися до психологічного тиску на редактора. У райкомі партії часто можна було почути такі розмови: Ой, нахомутаєш ти з цією сатирою, Дяченко, та ще як нахомутаєш! Дивись мені! Вашому роздратованому голосу часто вторив не менш роздратований Яценків голос: Ой, дивись, бо досмієшся! Бач, який Остап Вишня знайшовся! Пробували вхоркати редактора всілякими обхідними маневрами, брали на «ура», атакували в лоб, залякували, але Дяченко не з полохливих. Сатиричний куточок продовжував виходити, жалити й колоти тих, кого слід. Ви, в свою чергу, продовжували крутити носами, злились, сопіли, але до пори, до часу терпіли. 8 лютого в газеті появилась карикатура «Іван та Федір» й віршована текстовка до неї. На карикатурі був намальований такий собі керівний Федір в момент щиросердого ручкання з Іваном, який «...прийшов до Федора прохати, Щоби його рекомендувати На виборах оце, зимою І неодмінно, щоб колгоспним головою!» З усього видно, що Іван кадровий кочівник, він вже не в одному селі стежки топтав, не з одної печі хліб їв. І випить, видно, не дурак, і хапонути неабиякий мастак. Він давно належить до тієї живучої, на превеликий жаль, когорти «пересувних голів», з якими і по цей день носяться, як з писаною торбою, не тільки в Тисменицькому районі (знову-таки на превеликий жаль!), айв багатьох інших місцях. Провалиться такий кочівник у Кордйшівці, його перекидають у Петрівці. Прокрадеться, оскандалиться у Петрівцях, його везуть сватати в ІванківцІ. І так без кінця, і так до сивого волосся, у кращому випадку до тюрми. Текстовка під карикатурою закінчувалася (може, й не зовсім милозвучними, може, й не зовсім вправними, але цілком правильними) рядками: Яке почуття може викликати оцей знімок…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"