ГУМОР І САТИРА

Перець 1953 №17 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1953 / № 17 / Сторінка № 7

Перець 1953 №17 Сторінка 7. ДІРЯВА СІТКА Давно вже сказано, що млин меле водою, а чоловік живе їдою. Отож десь опівдні мусили ми шукати якусь «харчоточку». Довго ходили по місту Запоріжжю і, нарешті, знайшли біля колгоспного базару чайну № 1. Людей у чайній було по троє на один стілець. Дочекавшись стільця, почали чекати офіціантку. Посиділи добру годину, вмилися рясним потом, з’їли облизня і пішли далі. Зупинила нас вивіска «Пельменна». Зайшли, але до столу вже не сідали, бо крім тісноти й духоти були ще вражені дивовижним розписом стін. Розписали ті стіни сили небесні в дощові дні. Потрапили в кафе № 1 і натрапили там на баталію. Відвідувачі бомбили скаргами директора кафе, а той, окопавшись за буфетом, на всю силу свого горла відбивав атаки. І переміг! У кафе № 1 теж вхопили шилом патоки. Зайшли в парк ім. Шевченка, з тією думкою, щоб у буфеті закусити, а потім у парку відпочити. Тут пощастило випити гарячого ситра, а коли дійшло до їжі, сказали вибачайте. У буфеті було чимало людей і кожен щось замовляв. Буфетниця одним махом почастувала всіх... замком, якого повісила на двері. Багато ще їдалень і чайних ми відвідали, але... є що їсти, та зумій до їжі присісти. Чому ж так важко в Запоріжжі пообідати? Тому, що керівники міста не відають, як у них трудящі обідають. Не помічають вони того, що сітка закладів громадського харчування у місті вузька. Не бачать вони, що в цій сітці дуже багато великих дірок. В їдальнях, чайних і закусочних тресту їдалень, яким керує директор т. Щербак, багато безладдя. Кадри працівників громадського харчування не вкомплектовані. Буває так, що в казані вже вода кипить, а кухаря ще шукають. У деяких їдальнях працюють за принципом: якщо на двох вариться третій поживиться... І подив, і обурення: в чудовому місті Запоріжжі їдальні, чайні і закусочні здебільшого У багатьох школах, де строки ремонту було зірвано, парти досі не висохли і псують одяг учням. (З листа до редакції). Мал. С САМУМА Перші «КЛЯКСИ». розміщені в старих, тісних і брудних приміщеннях. Що вже говорити, коли на 15-му селищі, біля заводів-гігантів, їдальня № 11 тулиться в курені, збудованому за часів Івана Сірка! Як гриби в дощ, ростуть у місті красиві багатоповерхові будинки. Чому ж нікому з керівників обласних і міських організацій не спало на думку зробити в цих будинках просторі, добре обладнані їдальні, чайні, кафе? Прошляпили! Керівники тресту їдалень прошляпили, каже заступник голови виконкому обласної Ради т. ІІІестопалова. Промазали вони, не нагадали нам, приєднується голова міськради т. Воробйов. Та якщо вже чужий чуб скубти, то треба і свого підставити. Ось у шостому селищі, по сусідству з міськрадою, у новому будинку відкрили кафе. Зал тісний, кухня ще тісніша всю її плита зайняла. Як же тут кухареві поратися? На гарячій плиті танцювати? Для кладової відведено тісний закуток, і, хочеш не хочеш, оселедці скачуть в цукор, а на масло сиплеться гірчиця. Сарая не збудували вугілля хоч у кишенях тримай. Хто ж тут прошляпив? Торік на проспекті Леніна збудували будинок № 182. Відкривайте в ньому кафе! наказав зав. міськторгвідділом т. Галушков. Яке кафе? здивувалися в тресті їдалень. Приміщення ж непридатне. Чіпляйте скоріше вивіску! Для звіту треба ще одну точку відкрити. Повісили вивіску «Кафе № 5». Повірили жителі вивісці, прийшли. Замовляють чай, кофе, булочки, а їм пропонують горілку, коньяк і тріску в маслі. Тріскайте, мовляв, на здоров’я! А що ж поробиш, коли приміщення таке, що нема де плити поставити, щоб чай і кофе зварити? Хто ж тут промазав? У старому місті на розі вулиць Дзержин-ського і Анголенка добудовують житловий будинок. Було заплановано зробити в ньому…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"