Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1953 №17 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1953 / № 17 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1953 №17 Сторінка 5. Ярослав ГАШЕК Ілюстрації О. КОЗЮРЕНКА О ні, ні в якому разі, мій друже! сказав банкір Вільямс, звертаючись до юнака, що сидів проти нього в кріслі, задравши на стілець ноги, ні за що, містер Чевені! Слухайте мене уважно і постарайтеся дечого навчитися. Ви хочете одружитися з моєю дочкою Лотою. Це практичних вигід! Навпаки. Ви зовсім зіпсували свої нові штиблети! Якщо ви палко кохаєте мою дочку, то це ще не значить, що я мушу терпіти через це і завести собі такого зятя, в якого в голові солома! Чого ви знову соваєтесь? Прошу зберігати спокій і відповідати на мої значить, що ви хочете стати моїм зятем і сподіваєтесь розбагатіти. Хвилину тому на моє запитання, чи маєте ви будь-який капітал, ви зволили відповісти, що ви злидень і що ваша власність приносить вам всього-навсього двісті доларів прибутку. Містер Вільямс поклав ноги на стіл і повів далі: запитання! Який ви зробили бізнес? Ніякого. Капітал у вас є? Немає. Ви без кінця твердите, що, мовляв, і я був колись бідним і не мав навіть й оцих двохсот доларів. Не заперечую, але насмілюсь зауважити... у ваші роки я був власником уже досить кругленької суми. І сталося це тому, що у мене була голова на плечах, чого не можна сказати про вас. Чого ви соваєтесь? Не турбуйтесь! Мушу вас попередити, що лакей у мене здоровенний негр! Отже, будьте уважні? А повчальне, будь ласка, намотайте собі на вус! Коли мені минуло шістнадцять років, я заявився в Небраску до свого дядечка. Одного разу мали лінчувати якогось негра, і ось що я утнув, щоб роздобути грошенят. Я умовив дядька дозволити лінчувати на своїй ділянці. Дядечко не заперечував. Тоді ми обгородили місце страти парканом, і кожен, хто хотів бути присутнім при лінчуванні, мав заплатити певну суму. Квитки продавав ваш покірний слуга. Коли негра повісили, я захопив усю виручку до останнього цента і того ж вечора втік. Повішений негр приніс мені щастя. На вкрадені гроші я купив ділянку на півночі й поширив чутку, ніби знайшов на ній золото. Сунули покупці. Я дуже вигідно продав землю, а капіталець поклав у банк. Розповідати про те, що згодом в мене стріляв один із тих, що попалися на вудочку, не варто, бо куля пере- била лише кістку правої руки і мені виплатили за ушкодження всього-навсього дві тисячі доларів. Коли рука загоїлась, я на всі свої заоща- Ви хочете одружитися з моєю дочкою? останнє запитання. Скільки гро- тут з вами понад півгодини. Так. Моя дочка кохає вас? Кохає. Так-так... ставлю вам шей у вас з собою? Сорок шість доларів. Чудово! Я просидів З вас ЗО доларів. Долар за хвилину. Пробачте, містер Вільямс! запротестував жених. Без усяких «пробачте», заперечив, посміхнувшись, банкір і глянув на годинника. З вас тридцять один долар! Минула ще хвилина. Коли остовпілий сер Чевені заплатив належну суму, містер Вільямс чемно сказав: Так, так, а тепер з вашого дозволу, залиште мій…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"