Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1953 №17 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1953 / № 17 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1953 №17 Сторінка 3. не Недавно нам довелося побувати у трьох кабінетах. Коли б ви тільки знали, які ми там красиві меблі бачили! Поліровані, інкрустовані, лаковані, розмальовані, зручні одним словом, чудесні меблі. І дивно, все це були кабінети людей, які прекрасно знають, що то меблі і якими вони повинні бути. Красивий кабінет у директора мебльової фабрики ім. Боженка, у Прудникова Петра Гарасимовича. Ще кращий кабінет у головного конструкторського бюро Міністерства лісової і паперової промисловості УРСР, у товариша Єзерського Михайла Зиновійовича. А ще кращий у члена правління Укр-промради, у товаришки Бокші Олени Яковлівни яка керує виробництвом промкооператив-ної мебелі на Україні. Мандруючи від кабінету до кабінету, ми заходили до мебльових крамниць державних і кооперативних. І порівнювали меблі з меблями. А порівнюючи, пригадали знайому кожному з нас ще з дитинства обстановку вітальні увічненого Гоголем Михайла Семеновича Собакевича. Як відомо, в господі цього героя «...все було міцне, надзвичайно неоковирне і мало якусь дивну схожість з самим хазяїном дому: в кутку вітальні стояло пузате горіхове бюро на пренедоладних чотирьох ногах, справжнісінький ведмідь. Стіл, крісла, стільці, все мало найважчі й найнеспокійніші властивості, одне слово, кожен предмет, кожен стілець, здавалося, говорив: і я теж Со-бакевич! Або: і я теж дуже схожий на Собакевича!» Навряд чи тепер знайдеться дивак, якому захотілося б обставити свою квартиру подібними химерами. І все ж «собакевичі» досі не перевелися: їх, як не дивно, часто можна побачити у столичних крамницях, навіть у фірмових. Стоїть, приміром, на виду у всіх неоковирне, сірувате залізне ліжко, змайстроване в цеху ширвжитку київського заводу «Більшовик», і деренчить рудою від іржі дротяною сіткою: Я теж Собакевич! Покупець шарахається від нього в другу крамницю, а там бруднозелене ложе, склепане київською артіллю «Червоний ливарник», теж видзвонює: І я дуже схоже на Собакевича! Побігає покупець по крамницях, пошукає красивого ліжка, махне рукою, заплющить очі і везе додому на страх домочадцям недоладного «собакевича». Другий споживач шукає книжкову шафу. Довго шукає і натикається у столичному фірмовому магазині промкооперації воздвигнуту київською Оглядає її й чує: Що, не впізнаєш? І справді шафа ця важко її відчиняти, а чиняти! Обробляючи Собакевича, «...натура недовго мудрувала, не вживала ніяких дрібних інструментів, як: терпугів, сверделець тощо, а просто рубала з усього плеча, бабахнула сокирою раз вийшов ніс, бабахнула вдруге вийшли губи, великим свердлом колупнула очі і, не обстругавши, пустила на світ, сказавши: «живе?». Недовго мудрувала й артіль ім. Щорса, обробляючи своїх ведмедеподібних «собакеви-чів». Бабахнули сокирою вийшла книжкова шафа, бабахнули вдруге, вийшов гардероб, і, не обстругавши як слід, пустили в світ, сказавши: «Куплять! Попит великий'». Красиві тумбочки для програвача продаються у магазинах. Випускає їх київська артіль «Мебляр». Купивши цю красуню, споживач сам стає «програвачем»: він програє 697 карбованців (вартість тумбочки) і стає власником замаскованого «собакевича» нутро цієї тумбочки це кричуща протилежність її кра- 38 38 38 за штука інженера г Л Київської товариша сивій зовнішності. Все воно неотесане й недороблене! Можна було б згадати ще й таке невеличке «собакевиченя», як кухонна шафочка катюжанської артілі ім. Сталіна (Димер-ський район на Київщині). Але це до того дороге і до того бракоробське створіння, що про нього й писати не хочеться... Бо що воно значить у порівнянні з дорогими спальними гарнітурами Мукачівської артілі «Вперед»? Здається, що про красу цих гарнітурів треба було б писати оди; так ні торгуючим організаціям здебільшого доводиться писати рекламації. Часто покупці, які мали необережність придбати ці гарнітури, через місяць прибігають до магазина з категоричною рекламацією: Хай артіль «Вперед» забирає свого полірованого «собакевича» назад!.. Звичайно, не всі меблі такі. Більшість це добротні, міцні, доброякісні вироби, але й вони красою своєю похвалитися не можуть. Зі на шафу, артіллю ім. Щорса. 38 Я ж теж Собакевич! дуже міцна: тяжко-ще тяжче-важче за- От про красу меблів ми й говорили з хазяїнами всіх трьох кабінетів. На фабриці ім. Боженка, яка славиться на весь Союз своїми виробами, ми, сидячи в зручних, красивих кріслах, говорили про добротні, але некрасиві стільці, про круглі столи. Ми…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"