Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1953 №06 Сторінка 9

Перець 1953 №06 Сторінка 9. шл,чпи Жінку прийняли як належить: дали їй житло, гостинно розкрили перед нею двері колгоспної комори. Невдовзі вона повідомила, що у невідкладній справі її викликають до Києва. Пару днів вона там буде вільна і зможе походити по магазинах. Так що, коли кому щось треба, хай несе гроші... Охочих знайшлося чимало. Зібралося кілька тисяч карбованців. Іншому, можливо, не довірили б, а тут людина авторитетна. Сам секретар райкому на голову колгоспу рекомендував. Поїхала «авторитетна людина» і будьте здорові. Кинулись розшукувати, так ніхто навіть прізвища до пуття не знає... У тому числі й секретар райкому т. Іванов. ЛІСОВА БУВАЛЬЩИНА Тепер він, правда, вже не секретар райкому, а заступник голови райвиконкому, але дуже кривиться, коли вдома дитина йому каже: Однієї темної ночі Ісак Іванович Дубовенко тихенько, щоб ніхто не чув і не бачив, перебазувався із станції Зарудинці до Олевського району. Вранці він став перед ясні очі начальника Юрово-Хачинської лісодільниці Ісака Самійловича Дацковського. Візьміть мене на роботу, попросив Ісак Іванович. А що ви можете робити? поцікавився Ісак Самійлович. Усе можу. Можу завом, можу замом, можу і касиром... А дисципліну шануєте? Старших слухаєте? Язика тримати за зубами вмієте? Шаную, слухаю, вмію... з готовністю відповідав Дубовенко. Тоді будете моєю правою рукою. Так на лісодільниці Житомирського мебльового комбінату запрацювали в чотири руки Ісак Самійлович та Ісак Іванович. Один грабастав зліва, другий справа. Хто ходив у ліс, а хто по дрова. Мебльовий комбінат так-сяк матеріалами забезпечували і себе не забували. Ісак Самійлович, як людина осіла, поставив собі тихенько два будиночки. Ісак Іванович, з його непосидючою вдачею, більше наполягав на свіжу копійчину. Нахапав він чимало і знову почав ладнатись у дорогу. Та ба затримали. І спитали: Це не ви працювали у поштовій філії на станції Зарудинці? І чи не ви чкурнули звідти, захопивши 12.800 карбованців? Кинулися у мебльовому комбінаті шукати трудову книжку Дубо-венка, а її нема. І не було. Бо ніхто її від нього і не вимагав. І почав директор комбінату т. Зеленов картати себе за таку надмірну довірливість. Почав потилицю чухати. Так довго й ретельно чухав, що не помітив, як вискочив сухим із води другий пройдисвіт Ісак Самійлович Дацковський. Татку, не роззявляй рота, бо сорока…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"