Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1954 №13 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1954 / № 13 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1954 №13 Сторінка 3. А. П. ЧЕХОВ Ілюстрації В. ЛИТВИНЕНКА назад , що так ти в мене в ногах наваляєшся. Я до вашого генерала піду. Ваше превосходительство! Ваше превосходительство! Забирайся геть звідси, холера! прошипів Олексій Миколайович. превосходительство, заставте вічно пожалійте мене, сироту, запла- Я жінка беззахисна, квола... І з пожильцями судись, клопочися, і по хазяйству бігай, Тільки са- Хоч який сильний був уночі припадок гри, хоч як потім скрипіли нерви проте, пішов уранці на почав приймати прохачів і клієнтів банку. Вигляд у нього був томний, він тихо, ледве дихаючи, Ви в якій справі? звернувся він до прохачки в допотопному салопі, дуже схожої ззаду на великого жука-гнойовика. Бачите, ваше превосходительство, почала скоромовкою прохачка, чоловік мій, колезький асесор Щукін, прохворів п’ять місяців, І, поки він, пробачте, лежав удома і лікувався, йому без усякої причини відставку дали, превосходительство, а коли я пішла за платнею, вони, бачите, вирахували з його ні двадцять чотири карбованці тридцять шість копійок! За що? питаю. «А він, каже, із товариської каси брав і за нього інші чиновники ручилися». Як же так? Хіба він міг без моєї згоди брати? Це неможливо, ваше лревосходи-тельство. Та чому таке? Я жінка бідна, тільки и годуюся пожильцями... Я квола, беззахисна. Від усіх кривду терплю і ні від кого доброго слова не чую... Прохачка закліпала очима і полізла в салоп по хустку. Кістунов узяв у неї прохання і почав читати. Дозвольте, як же це так? знизав він плечима. Я нічого не розумію. Очевидно, ви, пані, не туди потрапили. Ваше прохання по суті зовсім до нас не стосується. Ви потрудіться звернутися до того чоловік. 1-і, батечку, і скрізь навіть Щукіна. Я вже спасибі, дай бог йовичу, порадив матусю, зверніться впливова людина, для вас усе може зробити».. Допоможіть, ваше превосходительство! Ми, пані Щукіна, нічого не можемо для вас зробити. Зрозумійте ви: ваш чоловік, наскільки я можу судити, служив по військово-медичному відомству, а наша установа цілком приватна, комерційна, у нас банк. Як не зрозуміти цього! Кістунов ще раз знизав плечима і повернувся до пана у військовій уніформі, з флюсом. Ваше превосходительство, проспівала жалібним голосом Щукіна, а що чоловік хворий був, у мене лікарська посвідка є. Ось вона, подивіться, прошу вас! Чудово, я вірю вам, сказав роздратовано Кістунов, але, ще раз кажу, це до нас не стосується. Дивно і навіть смішно! Невже ваш чоловік не знає, куди вам звертатися? Він, ваше превосходительство, у мене нічого не знає! Заторочив одне: «Не твоє діло! пішла геть!» та й годі. А чиє ж це діло? Адже на моїй шиї вони сидять! На мої-і-й! Кістунов знову повернувся до Щукіної і став пояснювати їй різницю між відомством військово-медичним і приватним банком. Та уважно вислухала його, кивнула на знак згоди головою і сказала: Так, так, так... Розумію, батечку. В такому разі, ваше превосходительство, накажіть видати мені хоч п’ятнадцять карбованців. Я згодна не все відразу! пода-а Кістунов, службу і своєчасно замучении, і говорив як вмирущий. ваше його ллат- відомства, де служив ваш я в п’яти місцях уже була прохання не взяли! сказала зовсім була розгубилася, та здоров’я зятю Борисові Матві-до вас сходити. «Ви, каже, до пана Кістунова: він Ух! зітхнув Кістунов, од кидаю чи голову. Вам не втокмачиш! Та зрозумійте звертатися до нас з подібним проханням само дивно, як подавати заяву про розлуку, на' приклад, в аптеку або в пробірну палатку. Вам не доплатили, але ж ми тут при чому? Ваше бога молити, кала Щукіна. Замучилася до смерті І за чоловіка а тут іще говію, і зять без посади ма слава, що п’ю та їм, а сама ледве на ногах стою... Цілісіньку ніч не спала. Кістунов відчув серцебиття. Зробивши страдницьке лице й притиснувши руку до серця, він знову почав пояснювати Щукіній, але голос його урвався. Ні сказав пішла обертом. Ви і нам заважаєте, і час марнуєте. Ух!.. Олексію Миколайовичу, звернувся він до одного із службовців, поясніть ви, будь ласка, пані Щукіній! Кістунов, обійшовши всіх прохачів, пішов до себе в кабінет і підписав з десяток паперів, а Олексій Миколайович усе ще возився з Щукі-ною. Сидячи у себе в кабінеті, Кістунов довго чув два голоси: монотонний, стриманий бас Олексія Миколайовича і плаксивий, верескливий голос Щукіної.…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"