Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1954 №06 Сторінка 7

Перець 1954 №06 Сторінка 7. АМЕРИКАНСЬКІ РЕКОРДСМЕН И В Америці у великії! моді безглузді «спортивні» змагання й чемпіонати на «кількість випитого пива», «далекість плювків», «кількість з’їдених макаронів» і т. д. Мал. І. АЛЕКСАНДРОВИЧА Віктор ВАЙМЕР ІСТОТНА РІЗНИЦЯ Б Е Т Т І Рекордсмен далекоплюй. Рекордсмен пиворіз. Рекордсмен лапшоїд. Рекордсмен горіхогон. Нарешті, на обрії показався Нью-Йорк. Довгий шлях з Австралії, що його проплив на пароплаві «рсборн» наш цирк Мердей, залишився позаду. Був чудовий ясний ранок. Ми всі вважали це доброю прикметою для нашої першої висадки в Америці і з нетерпінням хотіли побачити американців на американській землі, сподіваючись на теплу зустріч, вітальні промови, дружні рукостискання. Та коли пароплав став на якір біля молу перед так званою карантинною станцією на острові Елліс-Айленд, ми побачили двох паруб’яг, що у супроводі довготелесого поліцая поспішали до судна. Роберт одразу ж почав зубоскалити: Ого! Ну й летять же вони! На таку гарячу зустріч навіть я не сподівався. Але коли американці підбігли ближче, нам зразу ж перехотілося сміятися. У всіх трьох на обличчях застиг хижий вираз, як у боксерів, коли вони збираються перейти в атаку. «Ну, нічого, - подумали ми, може, це такий місцевий звичай, так би мовити, зустріч на американський лад грубувата, але щира». Поліцай, що біг попереду, спитав, де міститься клітка нашої Бетті. При цьому він показав капітанові й нашому директорові якийсь значок і буркнув щось про політичну поліцію. Ми разом з Робертом побігли слідом за поліцаями, які попростували до трюму. Підійшовши до клітки, старший з американців звелів негайно ж її відчинити. Наш директор безпорадно розвів руками. Мовчки, наче сонний, він показав поліцаям, як відмикається клітка. Американець у цивільному одязі одразу ж вскочив за грати і кинувся до Бетті. Мені здалося, що я зараз знепритомнію. Бетті, звичайно, добродушна тварина, але чужа людина в клітці... Це не могло добре закінчитись. Американець підійшов до ведмедиці і закричав: Хелло, олд бой ’) Скидай маску! На цей раз ти попався’ «Боже всемилостивий, подумав я. Він, мабуть, з глузду з’їхав!» І по спині в мене забігали мурашки. Я подивився на Роберта. Він постукав себе пальцем по лобі і показав на залізні багри, що лежали біля клітки. Я зрозумів. Схопивши по багру, ми вскочили в клітку. Ми хотіли зробити все, що було в наших силах. Адже ми досі завжди справлялися з Бетті. Може, вдасться врятувати божевільного. Але довготелесий поліцай ще ближче підійшов до…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"