Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1954 №17 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1954 / № 17 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1954 №17 Сторінка 3. У Рокитнянському районі на Київщині є чайна. Має вона хороше підсобне господарство. У ній завжди багатий вибір страв, свіжих, смачно приготовлених. Славиться ця чайна і культурою обслужування. На кожного відвідувача в ній дивляться, як на дорогого і жаданого гостя. Є тут, як кажуть, де сісти, є тут що й їсти. Рік у рік Рокитнян-ська чайна завойовує у змаганні перше місце... Один із дуже відповідальних керівників Центроспілки чомусь був усумнився в існуванні такої чайної і вирішив особисто на місці все перевірити, на все подивитися власними очима одне слово, похарчуватися в цій установі. Прибув він у Рокитне інкогніто, зайшов до чайної, сів за стіл, узяв меню, перечитав його уважно й усумнився ще дужче: Уміють писати, та чи зуміють все подати? Підійшла до гостя офіціантка, і заходився він замовляти та переза- мовляти. Що не замовить подають. Що не попросить несуть. Довго а офі- вередував він, навіть каверзував, міняв замовлення, ціантка терпляче задовольняла всі його бажання і навіть примхи. Справді хороша чайна, констатував керівний клієнт і розкрив своє інкогніто. Це йому дало право побувати на кухні, оглянути буфет, ознайомитися з господарством чайної і зайвий раз переконатися, що він має справу з дійсно зразковою установою. Тут справді уміють готувати, уміють подавати, а головне уміють гостей шанувати. Але якби згаданий нами керівний гість продовжив був своє турне і відвідав, скажімо, спочатку Шишацьку (Гоголівський район на Полтавщині), а потім Ладижинську чайну (на Черкащині), з ним трапилися б пригоди воістину незвичайні. ...У Шишаках він просидів би за столом, покритим заяложеною ска- тертиною, не одну годину, наївся б ждаників по горло. І горе було б йому, якби він покликав до себе офіціантку. Офіціантка, по-перше, за- з»: питала б його: Якого чорта тобі треба?! По-друге, поцікавилась би: Що тобі, повилазило, що я зайнята? І, по-третє, поінформувала б його: Я обслужую голову заготконтори Новака та бухгалтера райспоживспілки Мізя! А ти невеликий пан, посидиш... З Я І вийшов би наш інкогніто з чайної радий-радісінький, що його офіціантка підносом по голові не почастувала... ...У Ладижинці гість просидів би за столом не менше і з’їв би не більше. Розкривши своє інкогніто, він дізнався б, що тут щодня готують їсти на 15 20 осіб і майже все приготовлене поїдають персони з само-обслужуючого персоналу чайної, йому тільки залишилось би вилити свою тоску-печаль у книгу скарг, до якої ніхто не заглядає, яку ніхто ніколи не читає. Отак частують і поштують там, де відвідувачів вважають за гостей нежданих і незваних. Процвітає така гостинність по багатьох чайних тому, що в устано- вах громадського харчування засиділося до цього часу чимало гостей випадкових. Це безініціативні, ліниві завідувачі чайних, неповороткі заготівельники, грубі й невиховані буфетники та офіціантки. Я Я Деякі керівники обласних і районних споживспілок, керівники районних партійних і радянських організацій вважають, що для роботи в чайних особливих здібностей і талантів не треба і сватають туди людей, які скомпрометували себе на інших роботах. Тому на чолі чайних опиняються люди, компетенція яких у громадському харчуванні обмежується виключно тим, що вони безпомилково вміють відрізняти вино від горілки, а ковбасу від консервів. Приміром, у…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"