Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1954 №08 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1954 / № 08 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1954 №08 Сторінка 5. Микита ВИШТА Зважаючи на суб’єкти, могло бути... У задній кімнаті салону «Тисяча і одна насолода» сидів поки що один містер Френк Шор, екс-гер Фріц Шор, колишній Федько Шнур, відомий в мюнхенських біргаузах під кличкою бандерівського «ес-бе» «Шнурок». Чекаючи своїх колег, він пив коктейль «екстаз», який готував за таким рецептом: наливав повну склянку дешевеньких бурбон-віскі, потім, глянувши презирливо на содову воду та якусь зелену рідину, що мали б входити в препарат, пив за одним махом до дна, а на закуску тільки облизував набряклі губи довгим язиком, щоб анітрохи не втрачалась насолода. З салону крізь двері глухо долітали шум, галас, свист, стукіт, лайка хтось рикав «єнкі дудль уент ту таун», хтось гупав кулаком об стіл і гнівно домагався «сервіс, ю бестард», когось у супроводі брудних вигуків викидали на вулицю. Містер Френк Шор сумував: чорти понесли його полюбовницю Гандзю аж до Буенос-Айреса, де вона, прокляте стерво, вже напевно злигалась з іншим волоцюгою. Він пив «екстаз», думав про Гандзю і мурликав під ніс пісеньку. У кімнату ввійшов «Сокирник», тепер містер Джон Крут, колишній Іван Крутчак. За ним убіг Ден Конкорд, тобто Данило Конокрад, і по черзі: Вілліам Губ, колишній Василь Салогуб, Майк Спайк, Гаррі Сирін, Джек Райт, Білл Крук, колишні Михайло Шпичка, Грицько Сиротюк, Яків Ратинський, Василь Крук... Сходилися пізно, після опівночі, як упирі. Це відповідало їх натурі і професіям. «Інженер» Ден Конкорд замітав у гаражі. Френк Шор і «письменник» Джон Крут, вищезгадані «Шнурок» і «Сокирник», збирали за комісійне «внески» від дрібних крамарів для гангстера Віллі Фолетті. «Професор» Майк Спайк був так званим «боном» хлопчиськом-піднощиком в п’яти-десяти-п’ятнадцятицентушці. «Доктор» Гаррі Сирін мив посуд в ресторані «Відповідно до вашої кишені». «Інженер» Вілліам Губ і «журналіст» Джек Райт працювали для міс та збирали з вулиць сміття. Всі, значить, працювали відповідно своєму умінню і здібностям, хоч і не за своїм фахом. Раділи, що роботі прийде кінець, як тільки В здадуть практичні екзамени в школі «Еф-Бі-Ай» по перепідготовці ко- лишніх гітлерівських шпигунів, диверсантів і головорізів на більш ви тончений, американський кшталт. Білл Крук, наприклад, вже цю шко- лу закінчив і тепер робив доноси... на своїх колег. Але це зовсім не перешкоджало їм займатись «державною політикою» під кличкою «самостійна Україна» у... найвищій атмосфері. Сьогоднішнє засідання було екстрене приїхав представник від самого «виконного органу» з Парижа з важливим «державним» дорученням. У задній кімнаті салону «Тисяча і одна насолода» вже зібралася майже вся «еліта нації». Були зарепрезентовані різні політичні партії і напрямки: ОУН, ОВУ... Овва!.. УСО, СУСО, СУМ... Кум! Ой гоп, кума!.. КОДУС, ДОБРУС... Недобрус!.. МБУ, МУА... Мя-у!.. УКК, УРСТ... Вурст?.. Ковбаса!.. ОПУК, ЦПУЕ... Цоб!.. Цабе! Вйо!.. КОЦГЦУ, КЦАБ... Цап!.. Коза!.. ЛУП, ТУП... Пуп!.. Піп!.. Попадя!.. КУК, ТПУК, УСХС, УЧХ... Апчхи!.. Зібрались, значить, майже всі, і кожен з них представляв і становив одну організацію або партію або й дві-три партії водночас. Пили хто «екстаз», хто «лонгшат», «Шанхай Джек» або «Рожеву Вене-РУ» і, розуміється, вовком позирали один на одного. А де пацюк із Парижа? Містер Шор, запротестував Гаррі Сирін, це зовсім нефайно. Пан Михайло Край-Валявський це вам не пацюк, а представник нашого уряду, самого пана президента Андрійка Левицького... Моя партія і я не визнаємо їх. Майте хоч трохи чемності... Харкаю на нього! Якого чорта приплентався? Знову за долари-ками? А ми як тут будемо жити? Всі вони пацюки! Тоді і ти пацюк! Про себе говори, кнуряче рило! Де ж ти виховувався? Там, де й ти!.. Дискусія розпалювалась і не знати, чим вона могла закінчитись, але ввійшов пан Михайло Край-Валявський і всі насторожено притихли. Це був маленький чоловічок з величеньким черевцем, на якому перехрещувались два жовті ланцюжки. Рухи його були рвучкі, нервові. Крізь пенсне на довгому носі дивились цибулькуваті очі. «Пацюк з Парижа» зразу ж почав з того, що всіх найглибше цікавило: Панове, моя місія долари. Прошу, прошу не турбуйтесь, будьте спокійні, я знаю, що у вас доларів нема. Ані в нас, ані у вас їх нема. Але є долари у Вашінгтоні дуже, дуже багато, ланове. І гріх, що тих доларів так мало попадає в наші кишені. Це просто терпіти…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"