Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1954 №08 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1954 / № 08 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1954 №08 Сторінка 4. ЗВАЖАЮЧИ НА ЛИЦЯ... НАУКОВІ БУЛЬБАШКИ БІЛЯ ХАРКОВА, ПІД МЕРЕФОЮ Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО ...Такими успіхами, товариші, зустріли ми свято... Бджоли, відколи вони стали відомі людям, уславились, як трудівниці. Багато хвалебних слів присвятили їм як поети, так і прозаїки. Але є люди, які пишуть про труд бджоли не тільки з поетичного натхнення, а й з професіонального обов’язку. На Харківщині, під Мерефою, згуртовані ці люди в колектив, який зветься: «Українська науково-дослідна станція бджільництва». Бринять бджоли над луками й садами і, обтяжені ношею, повертаються до своїх вуликів. їздять наукові працівники по Україні і, збагачені спостереженнями та враженнями, повертаються на свою дослідну станцію. Та чомусь за останні роки на Харківщині подекуди ширяться погані чутки про бджіл. Ліниві, мовляв, зробилися вони та зажерливі. Навіть для себе меду не можуть наносити. Тільки в Харківському районі минулої зими колгоспи прикупили бджолам на спожиток 25 тонн цукру! Не один десяток років існує науково-дослідна станція під Мерефою, і де-де, а там уже досконало мусять знати, що стало на заваді тим бджолам, які навіть себе не можуть прогодувати. Там уже певно можуть навчити бджолярів-практиків, як діяти, щоб підвищився збір меду. Отож з благоговінням переступаємо поріг наукового закладу. підвищували продуктивність праці пасічників на 10, а то й на 15 процентів. Може б, і засто- сував т. Головня свої «ефективні засоби» 38 практиці, коли б знав, як 15 процентів на від 38 одного пасічника переключити на інший виробничий процес. Адже ж на колгоспних пасіках працює переважно по одному пасічнику. І мусив Головня відмовитися від плодів своєї трирічної праці. ПОКРІВЕЛЬНІ ВУЛИКИ Невпинно шукали наукові працівники станції нових, животрепетних тем для своїх наукових досліджень. І впало комусь із них в око, що вулики ще й досі виробляють з дерева. Це здалося їм дуже консервативним явищем. І почали вони нових будівельних матеріалів для вуликів шукати. Що б то було комусь із станції до обласної контори бджільництва та подзвонити. Там би сказали, що вуликів є, скільки хочете і досконалих, і стандартних і для продажу колгоспам, і колгоспникам. Так ні ж, не подзвонили. Тут вирішили хоч вовну м’ять, аби не гулять. І сконструювали два вулики з беміту. Такі славні вийшли вулички: і міцні, і легкі, і витривалі. Ну, ніскільки ж не гірші дерев’яних! От тільки для діла не годяться: беміт матеріал дефіцитний, потрібен для покрівель, а не для вуликів. Так і лишилися бемітові вулики на згадку станції про марно втрачений час і гроші. Тепер скажу про наші хиби й недоліки... ОКОЛИЦЯМИ ТА МАНІВЦЯМИ До питання про те, як збільшити медозбір, працівники станції підійшли з оригінальної позиції. Вони вирішили змінити природу самої бджоли. Бджоли малі, то й меду мало дають. От якби кожна бджілка була удвічі більша, або така, як горобець, отоді й мед був би! Отак розміркувавши, взялися працівники станції нову, «укрупнену породу» бджіл виводити. Що праці поклали і розказати важко. І хто тільки на виведенні укрупнених бджіл не працював і колишній директор станції Ро-зов, і наукові працівники Рибаков, Містерга-зе, Головня... Спочатку взялися предків для майбутніх бджіл-велетнів шукати. Не минули в своїх шуканнях ні півночі, ні півдня, ні заходу, ні сходу. Нарешті, знайшли аж у Карпатах чотири матки і привезли їх під Мерефу. А ті…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"