ГУМОР І САТИРА

Перець 1954 №18 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1954 / № 18 / Сторінка № 9

Перець 1954 №18 Сторінка 9. Микола БІЛКУН Ілюстрації В. ЗЕЛІНСЬКОГО як? аж підвівся Ілько Панасо- так! Як звільняють? Звільнили, як з роботою не справляється, і так просичав Ілько Пана- Ілько Панасович Нудота тільки-но сів писати чергову скаргу, як прийшов його син Сєва і, криво посміхнувшись, сказав: Поздоровте, тату... Ілько Панасович відірвався від роботи і, зсунувши окуляри на лоба, запитливо подивився на сина. З чим? Звільнили, сказав Сєва і, махнувши рукою, сів до столу. Себто вич. Себто такого, що далі, і таке інше... Сєва схопився з місця і забігав по кімнаті, бризкаючи слиною і розмахуючи руками. Де ж пак! Всі в конторі п’яниці і злодії, рвачі й шкурники, тільки й мріють про те, щоб звалити свою вину на іншого, і от він, бухгалтер, мусить віддуватися за всіх... Пар-р-разити! сович. Він відклав набік недописану скаргу і, заклавши руки за спину, теж заходив по кімнаті. Тепер батько і син натикалися один на одного й мало не збивали один одного з ніг. Всеволод був дуже схожий на батька, такий же сутулий, з великою головою й єхидними колючими очима. Він тряс у повітрі кістлявими пальцями і закликав громи й блискавки на голови своїх недавніх співробітників. Ілько Панасович був більш стриманим, він лише час від часу вигукував: Пар-р-разити!!! Нарешті, і Нудоті-старшому, і Нудоті-молод-шому обридло ходити. І вони сіли, тупо дивлячись один на одного. Всеволод потроху заспокоювався. йому, власне, не було чого хвилюватися. За час роботи в конторі він встиг і будиночок хороший збудувати (передбачливо переписавши його на батька), і взагалі непогано себе забезпечити. Можна з шуканням іншої роботи. Інші думки були в Ілька було не поспішати Панасовича. Злість у ньому закипала поступово. Ілько Панасович роздмухував мстивий вогонь, у думках складав таку страшну скаргу на синове начальство, після якої всі ці «паррразити» підуть у тюрму, аж зашумить за ними. Скарга складалася в голові, як вірш, і Ілько Панасович, охоплений творчим запалом, вигукнув: Не журись, синку! Я їх виведу на чисту воду і до всього докопаюсь? Вони в мене затанцюють!.. На що Всеволод відповів: Ат, плюньте, тату, і розітріть... ...Але Ілько Панасович не плюнув і не розтер. Він вхопився за цей випадок, як письменник за нову тему. Він обдумував сюжет скарги, створював нові варіанти, опрацьовував їх. Щодо скарг, заяв, «доповідних записок» і такого іншого, то тут Ілько Панасович був свого роду художником. Він скаржився на всіх: на продавців і перукарів, на листонош і лікарів, на офіціантів і на депутатів міськради. Книга скарг одним своїм виглядом викликала у нього непереборне бажання «вивести на чисту воду», «докопатися». Ілько Панасович знав адреси всіх редакцій газет і журналів, а також усіх установ, які мали справу з скаргами. Страшенну насолоду переживав Ілько Панасович, одержуючи листа-відповідь на скаргу. Читаючи. Ілько Панасович смакував кожне слово і, прицмокуючи, погрожував пальцем у простір. Свідомість того, що хтось, відриваючись від важливих справ, знаходив час, щоб відповісти на його дрібну скаргу, наповнювала все його єство бундючною гордістю й приємно лоскотала пиху. Погане було тільки те, що майже ніколи Ількові Панасовичу не вдавалося вивести когось…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"