Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1954 №09 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1954 / № 09 / Сторінка № 5
Перець 1954 №09 Сторінка 5. Василь КОЗАЧЕНКО Ілюстрації В. ГЛИВЕНКА Матвій Лизоп’ят уже третій Парфентійович 3 місяць при ділі. Дядько Улас влаштував його офіцером охорони Центральної ради. Сам Улас Безпальченко особа в радів-ських колах безперечно помітна. Але що він саме робить, Матвій Парфентійович так і не добере. Знає, що крутиться біля Винниченка, по секретаріатові внутрішніх справ (іноді Лизо- справжні запорізькі вуси. Росли вони в нього чорні, густі й цупкі, як щетина. Правда, не закручувалися грайливо вгору, як у Винничен- ка, і не спадали на груди, як у Єфремова, а стреміли по-котячому двома пучками, як у дядька Уласа... А втім вуси, як вуси. Розправивши їх, Матвій Парфентійович гучно продув горло: о зі п’ят одержує завдання саме від нього), щось там крутить по організації так і не дозволеного до цього часу Тимчасовим урядом секретаріату закордонних справ. Перешіптується і влаштовує зустрічі з різ- ними то французькими, то англійськими представниками з ставки, які останнім часом так і в'ються навколо Центральної ради. А то раз навіть супроводжував у Брест до німців неофіціальну радівську делегацію. Частіше Матвій Парфентійович стикався з сином уманського крамаря, Явтухом Недригайлом. Цей уже давно зміняв студентську шинелю на англійський френч і тримається в най- і ближчому військовому оточенні самого генерального секретаря військових справ, або, як ще його звуть тут, отамана Симона Петлюри. Явтух член Українського генерального військового комітету, організованого Петлюрою переважно з куркуленків, крамаренків та поміщиків. Він був безпосереднім начальником Матвія Парфентійовича... Солдати! Браття українці!.. Басок у нього був не згірш, як у того високого з випуклими очима, всі голови одразу здивовано повернулися в його бік. Низенький гостроносий солдатик у великому кашкеті, що ліз йому на вуха, стоячи навпроти самого Лизоп’ята, роззявив рота і витріщив очі. Потім знизав плечима і ляпнув себе долонями об поли. А ця голобля звідкіля тут узялася?! Певне, солдатик мав у частині славу жартуна. Навколо засміялися. Та Лизоп’ята збити було важко. Браття українці, солдати! Мене послали до вас революційні солдати українських частин, згуртованих навколо Української Центральної ради! Від полку імені гетьмана Полу-ботька, від полку імені... Матвій Парфентійович хотів сказати Мазепи, але тут же передумав і на свій риск додав: -від полку Хмельницького та інших полків! ЗЕ Прибув на станцію ешелон з солдатами. Солдати, як солдати. Щодня їх, тих ешелонів, по кілька прибуває до Києва і по кілька відходить. І солдати з них обов’язково втручаються в міські справи. Ходять по солдатських та робітничих радах, мітингують... Недригайло пронюхав, що в цьому ешелоні багато українців, і послав Лизоп’ята на вокзал, щоб усе достеменно розвідав і вудочку закинув, чи не клюне, бува... Коли Лизоп’ят добрався до вокзалу, тут саме відбувався мітинг. Оратори-солдати вимагали негайного скасування смертної кари, вістря якої спрямовувалося проти революції, протестували проти контрреволюційної «Московської наради», вимагали негайного скасування всіх наказів генерала Корнілова. Високий, широкоплечий, у вицвілій до білого гімнастьорці, чисто виголений кругловидий солдат, тримаючи обома руками аркуш паперу, читав резолюцію. Читав він рівно, не підвищуючи голосу, однак його густий, прокурений басок чути було аж в найдальших лавах. ...в зв’язку з усім вищевикладеним, читав він після всіх «протестуємо», вимагаємо негайного переходу всієї повноти влади до рук народу! Солдат підвів голову, неквапливо обвів натовп поглядом великих карих, трохи випуклих очей, і, вже не заглядаючи в папірець і злегка підвищуючи голос, докінчив: Тобто до рук Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів! Ура! зринуло десь аж у задніх лавах і, все наростаючи і наростаючи, могутньою хвилею покотилося над головами і перехлюпнулося через високий дощаний паркан до міста: Геть контрреволюціонера і ката Корнілова! В косий капонір контрреволюціонера Оберучева, командуючого Київським округом!.. ...І Керенського, Керенського!.. Долой министров-капиталистов Временного правитель-ства! Хай живе Ленін! Ле-ен-і-ін! Незважаючи на те. що був кінець липня і над Києвом пряжило пекуче жнив’яне сонце, одягнутий в одну лише легеньку гімнастьорку Лизоп’ят раптом відчув себе так, ніби йому за спину хто всипав…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"