ГУМОР І САТИРА

Перець 1954 №19 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1954 / № 19 / Сторінка № 7

Перець 1954 №19 Сторінка 7. У кабінеті директора Вознесенського плодоконсервного заводу А. Т. Дарвіна на етажерці стоять скляні банки з красивими етикетками. Тут і «Черешня», і «Слива», і «Варення» і «Джем». Із-за «Борщів» та «Солянок» виглядає соковитий зелений фарширований перець. Нарядна у вас продукція! часто говорять відвідувачі директорові заводу. Ех, в тому-то й біда, що вона не нарядна, зітхає директор заводу і пояснює свій гіркий дотеп: На більшу частину продукції у нас немає нарядів. А без нарядів ми й кроку ступити не можемо. ...Всі двори заводу, сараї, горища, погреби, проходи й проїзди забиті консервами. Під відкритим небом в спеку і в дощ «зберігаються» тут сотні тонн томату-пюре, десятки тисяч балонів томатного соку і багато іншої продукції. А з транспортерів все біжать та біжать нові банки готових консервів... Коли дивишся на гори цих смачних страв, гірко стає на серці: що буде, як ударять морози?! Лежать консерви непорушно. Ніхто не тривожить їхнього спокою, крім дегустаторів. Тільки вони завзято зменшують лишки товарів на складах. На Вознесенському заводі дегустатори поїдають щороку самих лише консервів на дванадцять тисяч карбованців. У липні, наприклад, було проведено десять дегустаційних нарад, на яких, обговорюючи питання про якість продукції, дегустатори знищили... двісті чотири банки консервів. Дегустація, як відомо, справа корисна. Та навряд чи можна чекати користі від «дегустаторів», які перетворюють свої наради на бенкети за рахунок держави. З усього видно, що на Вознесенському заводі немає доброго хазяїна. Матеріально відповідальні особи й охоронники є лише на папері. Насправді ж продукція тут бездоглядна й безпритульна. Тому консерви з апетитом «дегустуються» не лише на нарадах дегустаторами, але й розкрадачами, які часто підносять тости за здоров’я благодушного директора заводу. Мало порядку на заводі, а ще менше його в «Укрголовконсерві», який керує плодоконсервними заводами. Дуже тонкими нитками зв’язаний він з торговельними організаціями, зобов’язаними просувати продукцію його підприємств до споживача. Про це свідчать такі обурливі факти. На початку цього року на заводі скупчилося близько двохсот тонн повидла в бочках і ящиках. Київська контора «Головторгплодоовочу», одержавши один вагон повидла, від решти продукції відмовилася. Чому відмовилася, сам директор заводу досі не знає. Після цього випадку завод буквально загруз у повидлі... Не краще почуває себе вознесенське повидло і тоді, коли воно не лежить, а мандрує. Недавно, наприклад, трапилося таке. За нарядом «Головкондитеру» завод відвантажив Миколаївській кондитерській фабриці сто тонн повидла і відправив його залізницею. Фабрика повернула повидло у Вознесенськ, але вже не поїздом, а пароплавом. Завод знову відправив повидло в Миколаїв... Возили, возили і довозилися до того, що повидло забродило, потекло... Гірка доля спіткала і томатний сік. Його виготували ще торік і «зберігали» до травня цього року. Спочатку в розпорядженні заводу були вагони, але не було нарядів на відвантаження. Потім прийшли наряди, але не стало вагонів. І довелося заводові варитися у власному томатному соку. Теплих приміщень для зберігання томатного соку не було. Настала зима. Вдарив мороз по скляних балонах. Луснули балони і разом з ними тисячі карбованців перетворилися на крижані скалки. Адміністрація заводу не зуміла захистити свою продукцію. Вона дивилась, як мороз б’є посуд, і собі била телеграми…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"