Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1954 №21 Сторінка 4

Журнал Перець 1954 №21 Сторінка 4. МУЖ вельми вчений Петро Догматюк (Недавно він став кандидатом наук!) Прибув у артіль, в своє рідне село, В якій головує Пшеничний Павло. З Пшеничним разом вони вчились колись... А потім в житті їх шляхи розійшлись: Павло у труді і навчавсь, I творив, Петро в кабінеті цитати зубрив, Павло сіяв хліб, а Петро все було Брошури строчив для таких, як Павло: «Про користь дощу», «Чи потрібна стерня», «Як слід запрягати у воза коня». (Писав, що «...коня треба ставить задком До тої частини, що звуть передком!»). Ну, як собі хочеш, сказав голова, Он бачиш, під тином бідарка нова. Коня подадуть... Запрягай собі сам. А як це робить, ти в брошурі писав. Схопив спересердя коня кандидат, Підвів до бідарки I крикнув: «Наз-зад!» І тут почалася запекла борня: Ганяв Догматюк півгодини коня. Ганяв круг бідарки, крутив і вертів, Та кінь у голоблі ставать не хотів. Учений присів, переглянув свій труд і, врешті, з трудом натягнув він хомут. Недавно брошури хтось висміяв ті В дотепній I гострій газетній статті. Якраз через ці невеселі діла Й прибув Догматюк у колгосп до Павла: Хай скаже відомий земляк-голова, Чи справді наука його не жива. Зустрілись. І от, після потиску рук Розмову повів про своє Догматюк: Ти, певне, читав, як попало мені!.. Павло посміхнувся: «Молотять на пні!» За що?! тут учений у раж увійшов, Та я ж бо старих не порушив…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"