Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1954 №03 Сторінка 4

Журнал Перець 1954 №03 Сторінка 4. ВІН СТОЯВ НА ВАРТІ ТЕХНІКИ... БЕЗ ХАЗЯЇНА Мал. А. АРУТЮНЯНЦА Багато керівників формально став ляться до добору людей для роботи в МТС і колгоспах. (З ЩОДЕННИКА АРТИСТА) Хоч і тяжко було відмовлятися від запрошення поїхати на полювання, я все ж одмовився. Не можу, кажу, я пообіцяв виступити у неділю о 2 годині дня перед учителями. Ніяк не можу... Така поважна аудиторія вчителі... Приїдуть з периферії... Хай уже іншим разом. Спасибі, що не забуваєте мене. Глибоко зітхнув і поклав трубку на рогачик. Ви ж тільки подумайте відмовитися... І від чого? Від того, щоб побути цілий день серед природи, в лісі, подихати свіжим повітрям. А там же посадочки які, кущики, ялинки! Та все мов срібне іней. Ви стали на «номер», на перехресті, очей не зводите з просік, бо «концерт» гучків уже наближається до вас... Хоч би ж не прогавити, хоч би ж не промазати!.. Уявив собі отаку картину і ще глибше зітхнув. Другого дня наближаюсь до Будинку вчителя й думаю: «Добре, що я вчора відмовився від полювання. Зараз-ось зустрінуся з цікавою аудиторією. Учителі... Це ж один із славних загонів нашої радянської інтелігенції». Але що це? У Будинку вчителя нікого нема. У вестибюлі вішалки порожні. Жодного пальта. Тиша. Піднімаюсь нагору... От тобі, думаю, відмовився поїхати на зайця, а тут і концерту немає. Заглядаю в залу... Ні, люди є... Тільки всі сидять чомусь у верхньому одязі. Мені стало ніяково, та ні, правду скажу: мені боляче стало. Так, наче у клуні я виступатиму, чи на майдані, чи десь там серед базару. Для мене піти на концерт чи на виставу в театр для мене, кажу, це свято. У таких випадках настрій завжди святковий. Я одягаю, що є кращого, бо ж іду на люди, кілька годин я пробуду серед громади. А тут... якось буденно, як на вулиці чи в трамваї. Сумно мені стало. Питаю: Що таке? Чому всі у пальтах сидять? Нічого, кажуть, цей народ звик сидіти в клубах у пальтах. Холодом повіяло від цього жарту.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"