Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1954 №05 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1954 / № 05 / Сторінка № 3
Перець 1954 №05 Сторінка 3. Іван НЕХОДА (ВІРМЕНСЬКА НАРОДНА КАЗКА) Море співало, як скрипка, В морі гуляла Рибка, Райдугою-дугою Викидалась над гладдю морською,.. Сіла Змія на камені: Зустріч приємна така мені! Прикинулась смирним вужем: Нум, подружим! Нум, подружим! Поглянула на небокрай: По морю мене покатай! А ти не кобра? Не нобра. Згодилась Риба: Добре. Море без меж, без краю, Сідай, коли хоч, покатаю! Привільне, величне море, Не те, що зміїні нори... Обвилась круг Риби Змія... Пінилась хвиль течія... Хвилі? Я з вами поспорю! Й по морю пішла, по морю... А море кипіло, а море гуло... Згадала Змія про жало, Не пропливли й годину Вкусила Рибу в спину. Риба плеснула хвостом: Сестро, кусаєшся чом? Жало своє геть забери це! Я... ненароком, сестрице. З ущелин, під вітру шерех Змія приповзла на берег. Побачила Рибу Змія: Здрастуй, сестрице моя! Товпляться хвилі сині У морі на середині... Обрії, простір який! Вітер. 1 хвилі. Пливи і мрій! Море безкрає, сонце сія... Знов укусила Рибу Змія. Сестро, ти ж кобра! Вуж! Вуж! А кусаєш мене чому ж? Сонце пече мене здорово. Сонце затьмарило голову... Катай мене, сестро Рибко! І знову пливуть між хвиль, Вже берега і не видко, Не видко землі відсіль, І вітру нема перестрибу... Знову Змія укусила Рибу. Сестро, коли ж це мине? Чом ти кусаєш мене? Вдарило слово Змії, мов кий: Кусатися звичай у мене такий! Ах, звичай такий? Так одерж? У мене є звичай теж! У тебе жало, а у риб... Та з цим і пірнула вглиб, А з нею й Змія заодно... Буль-буль, і пішла на дно, Лиш бульбашки вслід по воді... І Риба сказала тоді: Дружба для друзів... Для Змій Ось звичай у мене який! НЕСПОДІВАНКА Робочий день наближався до кінця. Петро Миколайович Марценюк машинально покладав кісточками на рахівниці, глянув на годинника й стомлено сперся ліктем на прилавок, байдуже дивлячись на нечисленних відвідувачів закусочної. Раптом рипнули двері, і до закусочної увійшов рудуватий хлопчисько, років чотирнадцяти, у хвацько зсунутій на вухо кубанці. Він кинув на прилавок сто карбованців і проказав скоромовкою: Дайте півлітра, півкіло ковбаси і пачку сигарет... Петро Миколайович узяв гроші і задоволено посміхнувся: Горілку з посудою береш чи тут питимеш? З собою. Хіба я сам стільки вип’ю? буркнув хлопчак. Марценюк швидко загорнув покупку й, відраховуючи решту, задумався, скоса поглядаючи на непродані товари. Слухай, дружок, вкрадливо сказав він. У мене є портвейн сурозький. Золото, а не вино! Всього одна пляшка залишилась. Можу ще запропонувати пачку московського «Казбека». Даю вино, цигарки, і квит! Згоден? Парубійко мовчки кивнув головою, взяв покупки і вийшов. Хазяїне, навіщо ти малолітнім горілку й цигарки продаєш? спитав Марценюка низенький підсліпуватий дідусь, який з цікавістю…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"