Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1954 №14 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1954 / № 14 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1954 №14 Сторінка 5. Ілюстрації О. КОЗЮРЕНКА (ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ) 1. я ВПАВ З НЕБА... Мій добрий старий приятель і неабиякий знавець курортології завжди говорив: Хочеш по-справжньому відпочити їдь в Одесу. Благословенний край!!! Він так поетично і так натхненно оспівував красоти нашої південної перлини, що я не встояв перед спокусою і цього літа майнув до одеських берегів. ! ось Одеса. Сиджу на приморському бульварі, милуюсь безмежними морськими просторами, білими-білими. як крило чайки, парусами, вдихаю на повні груди благодатне морське повітря, і мені починає здаватися, що я вже молодшаю і що показник гемоглобіну в моїй крові швидко і впевнено скаче вгору. Сиджу собі, милуюся. Час у мене, слава богу, е, бо в готелі твердо сказали, що як не сьогодні, то завтра, а вже післязавтра неодмінно дадуть точну відповідь, чи можу я розраховувати на ліжко, чи ні... Сусід по лавці, вже літній одесит, глянувши на мій рюкзак, цікавиться: Приїхали відпочивати? Приїхав, кажу «Дикий» чи з путьовкою? Довідавшись, що я «дикий» і маю намір найняти кімнату в будинках місцевого дачного тресту, одесит засміявся: Ви що, з неба впали? і глянув на мене так, наче я справді тілечки-тілечки прибув сюди із захмарних висот. У трест і не потикайтесь. Клієнтура там своя, постійна. Легше дельфіна руками спіймати. ніж у тому тресті дачу дістати. Мій сусід махнув рукою у напрямі вулиці Пушкіна і сказав: Повертай, дядю, руля та лягай курсом прямісінько на вокзал. Я сприйняв це за жарт, бо зовсім не мав наміру так швидко розлучитися з милою Одесою. Але скоро я переконався, що мій сусід не жартував. Дійсно, справжній дачний трест, хоч він без вивіски, без керуючого і канцелярії, без штатного розпису і кошторису, існує саме тут, на привокзальній площі. Як тут високо поставлена реклама! Яким теплим і всебічним піклуванням зустрічають тут приїжджого! Досить вам вимовити єдине слово «дача», як з усіх кінців площі прожогом кинуться то вас дебелі, засмаглі дами і підстаркуваті, але ще при доброму здоров’ї, мужчини. Дача біля самого моря і холодильник «ЗИС»! У мене тінь і голуб’ятник! Не пошкодуєте! Три кущі випогряту, справний керогаз і завжди свіжі бички Власна коза, прісний душ і 300 мгіріи до трамвая! Райське гніздечко і три кроки до базару! Усі вони наперебій рекламують свої «гніздечка», шарпають за поли, тягнуть .за руки, тичуть під ніс фотознімки дач. Скільки буде коштувать? питаю. Дві тисячі. За сезон? І знову чую: Ви що з неба впали? За місяць! І навіть після нього я не відчув себе небожителем. Але я був глибоко вражений тим, як низько натають люди, коли погоня за легкою наживою стає метою їх життя. Хто ж вони, оці здирники? Це здебільшого так звані члени так званих дачно-будівельних кооперативів, які в свій час всякими правдами и неправдами заграбастали найкращі і.ічні місця і тепер гендлюють ними як самі хоіяіь. Багатьом з них чесний труд уже паві їв не спиться. Та й навіщо трудитись? О от ліпнії день їх всю зиму годує! 2. ТОРГ НА «КУРЕНІВЦІ» Добрі лн) ні пораяли: -- 11с і.їй, І Іерче, часу та спустися до самого моря, в р.'йон куренів. Там теж є дачі. Може і роли гірші, зате дешевші. Район куренів це ціла одеська «Куренів-ка.- яка простяглася від міського парку аж до Вс нікого Фонтану. Коли іининіся на ці курені з моря, не віриш, що перед тобою береги Одеси. Так і здається, що біля палаючих багать ось-ось загримлять бубни, і люди, озброєні списами, розпочнуть свій войовничий танок... Що собою…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"