Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1955 №02 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1955 / № 02 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1955 №02 Сторінка 3. От уже я вам і не докажу, де це саме трапилося, чи на Волині, чи біля Волині, чи на захід од Волині... Так все-таки, здається, на Волині. Підіймали там в одному районі сільське господарство. Підіймали круто. Комплексно підіймали. Що таке комплексно? Ну, це, розумієте, значить, підіймали так, щоб воно все так ото й пішло-пішло-пішло вгору, всеньке, усіма своїми галузями... Не так ото, як говориться: «Сам у нору, тпруті вгору», а щоб усе вгору, щоб нічого в нору. А як конкретно, то це, значить, приміром, не так, що зерно вгору, а городництво в нору... Молочарство вгору, а свинарство в нору... Кури з яйцями, а бджоли без меду і т. д., і т. ін... Щоб скрізь був достаток і, не червоніючи, можна було заспівати: «щоб через вінця лилося...». У переважної більшості колгоспів у тому районі господарство таки кращало, міцнішало, твердо ставало на ноги, радуючи і колгоспників і керівництво. А є і такі, що... Та краще послухайте. Підіймають вони те сільське господарство та й підіймають, дружно вигукуючи: «раз, два взяли!», «раз, два взяли!» Піт із них капле, але вони не здаються, і обличчя в них, сказать, не дуже сумні. Ну, гадають, досягли вже досягнутого. Стій, хлопці! Перекурка з дрімотою! Перекурили. Той із них, которий за старшого, й питає: Досягнуте схоплено! Зупинимось? Остап ВИШНЯ Ілюстрації О. КОЗЮРЕНКА Де ви, товаришу, бачили, щоб ми на досягнутому та зупинялися? Та ніколи в світі! Пішли далі... В залежності від обставин, вони і рухали вперед, і підвищували, і забезпечували, і освоювали, і спиралися на досягнення, і запроваджували досвід. Невважаючи на винятково несприятливі умови погоди, а саме: навесні сонце й холодок, улітку спека, восени падало з дерев листя та мжичило, а взимку йшов сніг, а то ще бува, що й злива поллє, громом торохне, блискавка блисне, морозом придавить, особливо на водохреща, невважаючи на все це, вони мобілізували всі внутрішні ресурси і, викриваючи всі хиби і недоліки, попрацювали як слід, добре, сказать, попрацювали... Ну, здається, вони пе-редосягли передосягнене. Сиділи, перекурювали. Без дрімоти. Настрій у всіх піднесений, прекрасний, в грудях щось розпирало, глибоко дихалось і хотілося співати. Поспівавши, хотіли були йти додому, але радість не пускала, хотілося гратися, борюкатися, перекидатися. Хтось і запропонував: Давайте, хлопці, пограємося! Таку роботу рухнули вперед! їй-бо, не гріх! На радощах чого не заманеться?! Та й усі ж ми свої... Давайте! всі погодилися. А один, которий найхитріший, прикинувши, як «круто вони піднесли хазяйство», запропонував: Колись, за молодих часів, ми гралися в таку ось гру: «Хто краще збреше?». Для розвитку фантазії! Інтересно було! Чого тільки було не понавигадуємо! Давайте пограємося, може, вибрешемося. Всі погодилися: Тільки ж не за так, не за дарма щоб, а хто програє, той купує... та небагато... ми ж не…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"