Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1955 №02 Сторінка 2

Журнал Перець 1955 №02 Сторінка 2. Моє вам поважання, Миколо Максимовичу! Про недбах, про неощадливих в народі говорять так: Господар: свині попродав, а сам заліз в кучу та й рохкає! Кажуть ще й так: Господиня: сорок грядок одна диня! І так ще кажуть: Хто шага не береже, той сам не варт і копійки. Народ наш мудрий, Миколо Максимовичу, він уже коли скаже, то як зав’яже. Недбальство, марнотратство, неощадливість явища суть неприємні у всіх проявах. Це вже, так би мовити, істина з бородою, і це треба розуміти. Особливо людям, які по роду служби своєї со-прикасаються з народними коштами й цінностями. Особливо бухгалтерам! Особливо головним! О, цій категорії працівників слід добре взяти собі втямки ще й такі прописні істини: 1) Бухгалтер страж народної казни. 2) Сам не проявляй щедрості за її рахунок і іншим кажи: «зась!». 3) Завжди пам’ятай: копійка кругла покотиться, назад не вернеться. Як мені достеменно відомо, з цих трьох істин ви дотримуєтесь тільки третьої, та й то вдома, коли діло стосується особистого бюджету. Вдома у вас, кажуть, кожна копійка на строгому облікові. Коли б запровадити такий порядок на заводі все пішло б по-іншому. Ого-го! Де б і поділися браві агенти-«штовхачі», які мандрують тут і там, які катаються у м’яких вагонах по всій країні без видимої на те потреби для заводу і з неабиякою вигодою для себе! Де б поділися зайві штатні одиниці в управлінському апараті! Де б ділися неощадливість вкупі з марнотратством! Але на заводі, Миколо Максимовичу, на жаль, ви зовсім не той, що вдома. Такий ви тут щедрий, такий розмашистий і широкий по натурі, Лист головному бухгалтерові Кіровоградського заводу «Червона зірка» т. РОМАНУ М. М. що часом дивишся на вас і очам своїм не віриш: невже, думаєш, це той самий товариш Роман, який ще годину тому сидів вдома за сніданком і підраховував, як буде економніше пити чай внакладку чи вприкуску? Ласкаво вибачте мені, але кожен на моєму місці відчув би щось подібне, якби заглянув у бухгалтерські документи й побачив, наприклад, що тільки «штов-хач» Лисиченко був у минулому році 9 місяців «на колесах» і проїздив щось близько 12 тисяч карбованців державних грошей. А Лисиченко не один такий на заводі. Штовханів у вас, слава тобі господи, вистачає, і їздять вони по…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"