Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1955 №06 Сторінка 9

Журнал Перець 1955 №06 Сторінка 9. Тадеуш ЖЕРОМСЬКИЙ Ілюстрації БЕ-ША Лондонський Гайд-Парк. Мряка. На лавці підстаркувата дама з парасолькою читає газету «Трибуна люду»*). Панок, старіший віком, теж з парасолькою підходить до лавки, сідає. Нахиляється до сусідки під парасольку, довго придивляється, підскакує. ВІН. Пробачте... ВОНА. Прошу... ВІН (переконавшись) Та, ні! Що за зустріч... Пані Лялю! Мені відразу так здалося, але я не був Пдд; :;с впізнає мене? ВОНА (впізнаючи). во честі... Тобто, вибачте... пан міністр. ВІН. Для пані завжди Томцьо. Ласкаво прошу ручку, пані. Ні, ліву. Як колись. ВОНА. Непоправний... лівша... ВІН. А пані непоправно чарівна. І ані на крихітку не змінилася, ані на крихітку. А скільки років минуло... ВОНА. Кому потрібні ці підрахунки? Мужчини завжди люблять підраховувати, всякому разі, коли ми бачилися востаннє, я на думці не мала, що розмовляла з майбутнім міністром! ВІН. З колишнім, пані Лялю, уже з колишнім. Якихось там два місяці. Знаєте, пані, політичні інтриги, фракції, кліка. ВОНА. Шкода, а я прочитала про це в газеті і дуже пишалася. ВІН (показує на «Трибуну люду»). Чи не в цій, бува? ВОНА (сміється). Жартун! Пан анітрохи не посерйознішав! ВІН (показуючи на газету). А оце звідки в пані? ВОНА. З Польщі. Сестра надсилає. ВІН. О, пані має там сестру? ВОНА (скоромовкою). Тільки зведену. ВІН Що ж вона, бідолашна, там робить? певний... Пані не Пан Томцьо, сло- У ВОНА. Пан ніколи б не догадався. Працює! Вона архітектор, будує для різних там ДОКП, ПЗВС**) чи для якихось інших чотирьох літер. Крім того, вона викладає, раціоналізатор і бозна-що ще... ВІН. Ну то вона, принаймні, заробляє великі гроші. ВОНА. Де там? Вони там тепер не заробляють гроші, а виробляють якусь норму. І ще вона пише мені, що дуже щаслива і знає, для чого живе. Мій покійний чоловік завжди вважав, що в неї не всі дома й що їй буде погано. (СЦЕНКА З ЕМІГРАНТСЬКОГО ПОБУТУ) ВОНА. Заробляє. ВІН. У своїй клініці? ВОНА Майже Чистить картоплю, але в дуже елегантному дієтичному ресторані. А як панів одинак, інженер, якщо не помиляюсь? ВІН. О, моєму хлопцеві просто .пофортунило. Він з ранку до ночі не виходить з салонів. ВОНА. Хіба панів одинак тепер дипломат? ВІН. Ні, натирає підлоги. ВОНА. Бідненький! ВІН. Дорога пані Лялю. Краще хай наші діти натирають підлоги й чистять картоплю в Лондоні, ніж там... ВОНА Так, так, щоб вони там робили з своєю освітою, культурністю і добропристойністю. Та й від нашої Польщі там нічого не залишилось, абсолютно нічого. Наші палаци в маєтках поперетворювали на якісь клуби, читальні, а наші будинки поперебудовували й попере- ВІН. Облишмо це, пані Лялю Хай краще пані розповість що-небудь про себе. Що чувати в пані? Що пані поробляє? ВОНА Нудьгую, пане Томцю. І мокну, як пан бачить Нудьгую й мокну. У нас там, у Польщі, сохли з туги за Парижем, за Лондоном... А тут, у Лондоні, мені, мабуть, нічого боятися, що з туги за Польщею я розсохнусь і розсиплюся, як балія... ВІН Ваша правда, пані. У цих англійців дуже діряве небо: ллє, сипле. Постійний туман як сказало б Польське радіо. ВОНА. То, виходить, пан слухає? ВІН. А пані читає? ВОНА. Для мови, тільки для мови, пане Томцю. Щоб не забути! ВІН. І я теж тільки для мови. Так, так. . А що поробляє пані чарівна донечка-медичка? ставляли так, щоб ми, повернувшись, не впізнали, де чий. Недавно я розпитувала в одного приїжджого з Польщі про свій будинок на Маршалковській... А він сказав мені, що на місці мого будинку тепер стоїть ліхтар. Жах’. ВІН. Ах, хай пані нічого не говорить мені про нашу Варшаву, бо я заридаю... Що вони зробили з цього чарівного міста. Це ж варварство ні «Адрії», ні «Землянської»...*) ВОНА. Гірка правда, пане Томцю. Навіть старці під костьолами не стоять, кокоток на Новім…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"