Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1955 №04 Сторінка 5

Перець 1955 №04 Сторінка 5. екра- коме- обби- сценарій документальної комедії ЧАСТИНА ПЕРША бу- Але ми на досягнутому не зупиняє- ЧАСТІША ТРЕТЯ од ЧАСТИНА П’ЯТА Ілюстрації БЕ-ША об-по- Ч А СТІНІ А ЧЕТВЕРТА камьіш, гнулись, темная бьіла!...» Трипілля, Артемівського району, П’ЯТИ ЧАСТИНАХ Спалахнув екран... У машині, з написом на борту «Кінопересувка», сидять двоє: кіномеханік Іван Городиський і моторист Микола Коровай. До них підходить поважний чолов’яга завідуючий Бобровицьким (Чернігівщина) районним відділом культури т. Миколаєн-ко. Кашлянув. Питає: Куди, хлопці, зібралися? ГОРОДИСЬКИЙ. У село Свиридовець. МИКОЛАЄНКО. А що вертіти крутити дете? КОРОВАЙ «Щасливий фініш»! ЗАТЕМНЕННЯ. Крупним планом, на весь екран розпливається благодушна усмішка районного кінофікатора. МИКОЛАЄНКО. Ну, то даю старт! Щасливого фінішу! ЗАТЕМНЕННЯ. На екрані приміщення якогось буфету. На столику порожні пляшки. Городиський няв Коровая. Обидва плямкають губами, а тім заспівують: «Шумел Деревья А ночка ЗАТЕМНЕННЯ. Біля клубу села Свиридовець гнуться вітру дерева. Гнуться і їжаться від холоду школярі. Ждуть. ШКОЛЯР. Казали, о 4-й годині почнеться, а вже сім. ДРУГИЙ ШКОЛЯР. Я ще раз подивлюся. (Лізе по драбині на покрівлю ганочка. Прикладає долоню до лоба. Вдивляється. Вигукує: «їдуть, їдуть!»). ЗАТЕМНЕННЯ. Городиський і Коровай рачкують до кінобудки. Напис крупним планом «Фінішували!» (Повне затемнення... у них в очах). Мигнуло? В переповненому залі гасне світло. Чути чмихання движка. Чмихнув раз, чмихнув два. І затих. ЗАТЕМНЕННЯ. З віконця кінобудки висувається розпатлана голова кіномеханіка Городиського. ГОРОДИСЬКИЙ. Дорогі дєтки! Оголошується велика перерва, бо Коровай, замість горілки, чи то пак, замість бензину, залив у мотор воду! Мигнуло! Вулицями села діти розходяться по домівках ЗАТЕМНЕННЯ Городиський і Коровай, обнявшись, сплять у кінобудці під апаратурою КРУПНИМ ПЛАНОМ. На весь екран розпливається благодушна усмішка бобровицько-го кінофікатора Миколаєнка. ЧАСТИНА ДРУГА Місто Джанкой. Кінотеатр «Ударник». У залі повно людей. Чути, як на вулиці, за вікнами лупить дощ. Гасне світло. Засяяв екран!.. На ньому широкий степ. На високі соняшники, кукурудзу сіє рясний літній дош... ЗАТЕМНЕННЯ. В центрі залу сидять огрядний мужчина (можливо, командировочний працівник Міністерства культури) і тоненька дамочка ДАМОЧКА. Надворі дощ, на екрані дощ. Ви знаєте, Петре Семеновичу, їй-богу, мені вже вода за шию ллється. . МУЖЧИНА Що ви, Антоніно Федорівно! (Мацає себе за шию). А втім... мені теж ніби здалося... Дамочка верещить «У-ух!» і розкриває парасольку. МУЖЧИНА. Заспокойтесь, дорога! Це ж ілюзіон! Техніка! Он у стереокіно птиці прямо над головою літають.. ДАМОЧКА Який там у чорта ілюзіон, коли в мене вже води повні черевики!.. Стеля кінотеатру. З вентиляційної труби летить вода. Мужчина ховається під парасольку, підхоплює дамочку і тікає з залу. ЗАТЕМНЕННЯ. Кабінет директора кінотеатру «Ударник». Директор кричить комусь у телефонну трубку: «План культурного обслужування глядачів підскочив різко вгору, майже до стелі! мося!». Село Сталінської області. Суцільне затемнення і ніякого проблиску, бо кіно тут…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"