ГУМОР І САТИРА

Перець 1955 №15 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1955 / № 15 / Сторінка № 7

Перець 1955 №15 Сторінка 7. Малюнок нашого читача А. СВИНЦОВА (м. Рівне). Ще й досі чимало голів колгоспів, зоотехніків та інших працівників сільського господарства в Ровенській області постійно живуть у райцентрах. ХОЧ РОЗІРВИСЬ... Сонце низенько, вечір близенько... В конторі колгоспу ім. Жданова, Клесівського району на Ровенщині сидять члени правління і чухають потилиці: в нагальній справі потрібен голова колгоспу Григорій Карпович Одновол, а його нема. На полі нема, в селі теж не видно. Де ж він? Дома... Та викличте Григорія Карповича з дому! Виявляється не можна викликати, бо дім т. Одновола аж у Клесові за 18 кілометрів од колгоспу. То може секретар колгоспної парторгані-зації т. Доля чим зарадить? І товариш Доля теж махнув додому... в Клесів. А що, як звернутися до голови сільради т. Миколаєнка? Це ж куди звернутися? Знову до Клесо-ва? невесело посміхаються члени правління. У сільраді Володимира Юхимовича Миколаєнка після шостої години не шукайте. Зважаючи на таке безголів’я, члени правління артілі ім. Жданова і цього разу змушені вдатися до послуг телефону. Той, принаймні, завжди на своєму місці. По телефону вони мало не щодня одержують від голови вказівки, наряди, поради... Телефоністки це той актив, на який Григорій Карпович спирається у своїй повсякденній роботі. Аж страшно подумати, що було, якби раптом перестав діяти телефонний зв’язок! Воно, правда, й зараз доводиться чимало зусиль докладати, щоб той зв’язок підтримувати. Тільки-но дозвонишся до колгоспу, тільки-но почнеш заглиблюватися у справи, а тут тобі над вухом кричать: Кінчай!.. Гадаєте, це телефоністка так грубо кричить? Нічого подібного. Це кричить…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"