Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1955 №17 Сторінка 3

Перець 1955 №17 Сторінка 3. О. МАКОВЕЙ Ілюстрації Л. КАПЛАНА. є*' ' з дня смерті талановитого прозаїка, критика І публі-(1867 1925). В кінці XIX широко популярним. Особ-«розумними й талановити- Люблю я пана радника Івана Кадильника страх люблю! Він мене і десятої частини так не любить, як я єго. І не покину єго любити чей він колись зглянеся й на мене і зробить мені ювілей. Бо він у нас майстер вигадувати всякі ювілеї, ніхто так не потрафить пошанувати та повеличати чоловіка, як він! Люди, що не вміють цінити доброї волі, кажуть, що він кадить тілько приятелям, від котрих мав і має і хоче мати поміч; однак сі люди не зазнали, видко, ще ніколи величання І ювілейних приємностей, то вони й не знають ціни Кадильникові. А на мою дутику, Іван Кадильник чоловік ідейний І потрібний для патріотів і, як сонце для квіток. От І се, що він тепер вигадав, таке дотепне, що нехай ему всячина! І як не прийти чоловікові на таку просту думку, а одже не я се видумав, тілько він! Се так, Колумб поставив хитро яйце на стіл, здається, не штука, а чому ж се нікому Іншому не прийшло на думку? У нашім місті здавна заведено гарний звичай, величати людей. Не так усіх людей, як своїх, І не так усіх своїх, як громадку своїх. Є їх кілька приятелів, людей поважних, що перед ними вся громада чолом б’є. Так от, щоб ся громада не била чолом куди попало, то Іван Кадильник довгі роки дбав про те, щоб був лад у сім ділі. Він нагадував громаді, коли припадав який ювілей чи іменини патріота, стягав усіх до купи, говорив промови, ладив гостини й адреси, одним словом, дбав про гідну пораду. За те не забули приятелі й єго І також владили єму вже три ювілеї: перший на пам’ятку єго першої поезії на честь Марії Терези 2, написаної ще у школі; другий у 25 років, як був «москвофілом»з, а третій у 15 років, як навчився писати по нашому. Недавно дістаю я з почти друковану картку: Іван Кадильник просить мене прийти на збори нового товариства. Уже й печатка сего товариства прибита: кадильниця у лавровім вінку. Пішов я. Зала битком набита! Ще ніколи не бачив я стілько людей на зборах якогось Іншого товариства, як тепер зійшлося. Видко, що сама мета товариства всіх дуже зацікавила. Перший промовляв Іван Кадильник. Господи, як гарно говорив він І як до річі! Та де я годен се повторити! Передовсім повітав збори І повеличав усіх, почавши від ве-ликомучеників-послів 4, а на найменших гостях СКІНЧИВШИ. І як він не помилився в рангах та титулах! Як почав найвищими, то так гладко, як по сходах, зійшов до найнижчих, що ще не мали ні ранг, ні титулів. Ніхто й не міг образитися, хоч би хотів; усякий побачив себе у єго промові саме на тім місці, яке єму з ласки уряду і по заслузі належалося. А потім сказав: «Всяких товариств ми маємо багато, тілько ще одного нема, хоч воно таке потрібне, що й не сказа- 1 Патріотами лицемірно називали себе українські буржуазні націоналісти, яких їдко висміює в цій новелі Маковей. 2 Марія Тереза імператриця Австрії у другій половині XVIII ст. 3 «Москвофіли» були агентурою російського царизму в Галичині і водночас вірними слугами австро-угорського цісарства. 4 Тобто послів австро-угорського парламенту. 21 серпня минуло тридцять років українського письменника поета, циста Осипа Степановича Маковея на початку XX ст. ст. його ім’я було ливо уславився Осип Маковей своїми ми фейлетонами» (Ів. Франко), які він друкував у періодичних виданнях, що виходили в Галичині і на Буковині. До числа кращих творів Маковея належить новела «Товари* ство для взаїмного величання», яка вперше публікується в цьому номері журналу «Перець». Дата написання твору невідома, очевидно він з’явився з-під пера письменника десь у 1911 1912 р.р. Саме в той час Маковей виступив з кількома сатиричними новелами, скерованими проти верховодів українського буржуазного націоналізму (М. Грушевського І К ) та їх алілуйщиків. Художньоузагальнений тип такого алілуйщина письменник створив у новелі «Товариство для взаїмного величання». ти. Наша традиція вимагає сего товариства; наш звичай, наша честь, наше гарне громадянське виховання упоминаєся 5 вже давно о него. Куди не глянь, всюди в нас самі патріоти. Перше не було стілько, а тепер слава богу повно їх. Кожному з них належиться честь і поважання. Досі шанували ми наших татків, наших добродіїв-опіку-нів, наших патріотів-великомучени-ків так тільки прихапцем, без організації; тепер же з уваги на щораз більше число патріотів і їх заслуги діло не таке просте, без організації там не йде. Ми мусимо оснувати товариство для взаїмного величання, старшим на потіху, молодшим на науку, щоби бачили, як суспільність нагороджує заслуги. Се в теперішню…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"