ГУМОР І САТИРА

Перець 1955 №18 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1955 / № 18 / Сторінка № 7

Перець 1955 №18 Сторінка 7. Якщо їхати з Білої Церкви на Жашків або ж навпаки, то шлях вестиме обов’язково через Ставище, його можна й не запримітити під час подорожі такий собі райцентр, яких багато. І район звичайнісінький нічим досі не вславився, ані відзначився. Хіба що своїм незмінним керівництвом. Роками жив район у спокої та тиші. І нікому до нього не було ніякого діла. Час від часу в Ставищі скликались районні наради, сесії та конференції, проголошувались затяжні доповіді, промови, в резолюціях записувались певні успіхи і безсумнівні недоліки. А потім знову наставала тиша, така ж одноманітна і густа, як і торік, позаторік. Правда, щороку досягнення й 'успіхи начебто більшали, ширились, однак і недоліки не хиріли теж розростались, як ото на шляху ледь помітна ямка перетворюється у глибоку вибоїну. Так що рівновага між успіхами й упущеннями ніяк не порушувалась, і давній районний спокій від цього тільки міцнішав. Та раптом хтозна відкіля у район донеслося: Ей, Ставище, бери вище! Що то за знак, секретар райкому партії Олександр Яковлевич Лукашенко не зразу і догадався. Навколо все начебто в порядку; де в чому район йде вище середнього. Куди ж вище? Навіщо високо, коли йому і так непогано? Щоб ото оглянутися навкруги та придивитись, як ідуть діла у передовиків або хоча б у сусідів, цього Лукашенко не любив. Нічого, мовляв, заглядати по всіх усюдах, у нас своя лінія, і з неї не зійде Ставище ні вище, ні нижче. Так бадьорився секретар райкому, поки його не спіткало несподіване лихо. Ні з того, ні з сього, при ясній погоді завжди континентальний лісостеповий район Київщини раптом став островом. І з півночі, з Білої Церкви, і з півдня, з району Жашкова, широкими рукавами розлилися молочні струмки, відрізали Ставище від таких же середняків-сусі-дів і притисли до крутих берегів. Струмки ті з кожним місяцем розливалися все дужче і теж шептали: Ставище, бери вище! Аж тоді в районі зрозуміли, що доведеться таки з’їхати вбік з ставищенської лінії і шукати десь оті джерела, що так сильно молоком б’ють. Самі подумайте, у людей корови як корови, люди молока вдосталь мають, вареники з сиром та сметаною їдять, масло не виводиться, а тут наче відьми на кожній фермі завелися і висушують удої. Торік жашківці надоїли по 130 центнерів молока на кожні сто гектарів землі, а ставищен-ці наполовину менше. Ледве-ледве припало за рік на кожну корову по 1.225 літрів, знову ж таки майже наполовину менш, ніж у сусідів з півночі білоцерківцїв. Куди те молоко в Ставищі ділося? Спочатку районні керівники кинулись було добувати молоко словесами. Як заговорили ледве зупинились. Олександр Яковлевич на одній нараді, голова райвиконкому т. Михеєнков на другій, директор Ставищенської МТС т. Маркитан в одному селі, директор Розумницької МТС т. Притика в іншому. Проговорять, провиступають отак весь місяць, а тоді мерщій збираються в райкомі і давай удої рахувати. А там ну хоч би по кухлю на корову прибавилось самі мінуси, порівнюючи з минулим роком. Розсердився т. Лукашенко і авторитетно наказав: Годі балакати! Треба вжити рішучих заходів! І почали в районі... писати. На фермах, у колгоспах, МТС і райкомі. Спершу писали зобов’язання. Як тільки все було оформлено і стверджено, перейшли до вироблення рішень про виконання названих зобов’язань і постанов до них. А коли і ця робота наближалась до завершення, райком переключив всі сили районних писарів на розроблення проектів рішень в порядку перевірки раніше прийнятих постанов... Так у гарячих писемнотворчих трудах непомітно промайнули зимові місяці. Кілька разів за цей час у Ставищі і райком, і райвиконком доїли чергові зведення, але з них як з бика молока. Дивувалися з того і в райкомі, і в райвиконкомі, та ніяк не могли в паперах тих до молочних джерел докопатися. Що робити? Добрі люди раду дали. Одного весняного дня їхала з Жашкова на Київ група колгоспних тваринників. Зупинилася в Ставищі. Як не як, сусіди, та й змагалися колись. Зайшли на ферми, так собі, для інтересу. Оглянули худобу, погомоніли з доярками, фуражирами. Районне керівництво до них мовляв, скажіть, сусіди милі, чи у вас корови якісь аглицькі, чи, може, ви для них…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"