ГУМОР І САТИРА

Перець 1956 №16 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1956 / № 16 / Сторінка № 3

Перець 1956 №16 Сторінка 3. Остап ВИШНЯ Вельзевуле Люциперовичу! Пробачте, що я турбую вас цим листом у справі, яка аж ніяк не належить до потойбічних справ; навпаки, справа ця дуже земна, проте, може, якраз ви і зарадите їй своїм чортячим авторитетом. У нас ще є люди, які ніяких земних законів не бояться; постанови й розпорядження відповідних органів для них порожній звук; навіть кари, що на них іноді накладають за їхні антинародні та антидержавні вчинки, на них не впливають; на виступи преси, на обурення громадськості вони махнули рукою, воно їм і за вухом не свербить... Вони вже до цинізму дійшли: на них за їхні злочини накладаються штрафи, а вони, складаючи свої кошториси, на плату тих штрафів у кошторисах спеціальні суми передбачають... Дійшли, одне слово, до руч- ки... Так я вирішив удатися до вас, до нечистої сили, може, вони хоч вас ізлякаються. Я, розуміється, знаю, що ви тепер не в дуже великій пошані, бо всі знають, що ви суть забобони; та, бачите, люди, що винищують варварськими способами живі істоти, такі люди здебільше жорстокі, а жорстокі люди, як правило, боягузи. Не в перший раз ми виступаємо проти винищення лісів, проти отруєння річок заводськими стічними водами, що призводить до масової загибелі риби, проти мочіння конопель у рибних річках та водоймищах, од чого риба також вигибає, проти браконьєрів, проти людей, які не щадять народного багатства. Але совість у таких людей теж, очевидно, стічними водами отруєна, закони вони ігнорують, на людський осуд їм наплювати. Отож я й удаюся до вас, Вельзевуле Люциперовичу, вас вони напевно побоюються; бо хоч вони й зухвалі, хоч вони й жорстоко розправляються з живою природою, насправді вони, ще раз це кажу,- боягузи, і, залишаючись на самоті, за зачиненими ставнями, вони, напевно, дивлячись у куток, де були колись ікони, тяжко зітхають, говорять пошепки: «Прости мене; господи, грішного», бо дуже бояться страшного суду, а, значить, і пекла! Що вони, питаєте, роблять? Ось що! 1. Ріка Уди від передмістя Харкова аж до ріки Дінця, куди вона впливає біля села Есхар, Чугуївського району, була споконвічним перестели щем коропів. Тепер у районах сіл Жихара, Безлюдівки, Васищевого, Борової, Червоної Поляни і Тернової ріка Уди мертва. З 1947 року Харківський коксохімічний завод (Основа біля Харкова), хутрова фабрика та шерстемийка (Нова Баварія) систематично отруюють її промисловими відходами. Адміністрацію коксохімічного заводу за це вже було оштрафовано, так вона «передбачила» у своєму кошторисі витрати на штрафи за отруєння річки. 2. Куп’янський цукрозавод (Харківщина) отруйні свої води спускає в ріку Оскіл біля мосту Ку-п’янськ Заоскілля. Нижче Ку-п’янська в Осколі риба гине. 3. Слов’янський та Рубіжансь-кий заводи «Донсода» ось уже десять років…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"