Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1956 №14 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1956 / № 14 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1956 №14 Сторінка 3. Мал. Л. КАПЛАНА Не бійся труднощів... Не забувай писати про свої успіхи!!. ОБРАЗА ГОНОРУ V У розпалі весняної сівби до Самгородоцької МТС завітала представник обкому профспілки працівників сільського господарства і заготівель товаришка Яко-венко. Але з перших же кроків свого перебування тут. вона по вела себе необачно і непоштиво. Замість того, щоб навести візит чемності директорові МТС т. Доброр ьськом'Л відрапортувати йому, чого й за чим сюди приїхала, просидіти годину-другу за приємно-чемною бесідою в затишному директорському кабінеті, профспілкова діячка завернула в тракторні бригади й почала займатися там різними некрасивими справами: вона побачила, що в побуті трактористів Самгородоцької МТС і справді було мало красивого. Так само повела себе Яковенко й на садибі МТС. Вона знову ж таки не вдарила чолом директорові, а почала знайомитись із майстернями, з тим, що зветься в Самгородоцькій МТС бібліотекою, червоним кутком та гуртожитком Розмовляла з робітниками, розпитувала про їх життя, працю, про їх побутові умови. Все це переповнило образою директорове серце. І на засіданні робітничого комітету воно, серце, не витримало. Зняв директор телефонну трубку, терміново викликав обком профспілки і поставив вимогу негайно відкликати з .МТС свого непоштивого представника. Але обком профспілки, очевидно, не поспішав вволити волю директора й т. Добровольський вимушений був залишити засідання робіткому. А представник обкому профспілки т. Яковенко побувала й на загальних зборах робітників МТС, присвячених складанню колектив- ного договору. І тут, видно, не догодила директорові, бо він і досі не може спокійно говорити і згадувати про т. Яковенко. Чим же так прикро образила представник профспілки директора Самгородоцької МТС т. Доб-ровольського? НІ ДАТЬ, НІ ВЗЯТЬ... Польові табори четвертої, п’ятої, шостої, десятої й п’ятнадцятої тракторних бригад, як дві краплини води, схожі один на один. Вагончики стоять тут усі якісь недорозвинені: від вулика відійшли, а до «вдовиної комори» не дійшли. А всередині чого тільки нема: і тракторні деталі, й інструменти, й тисочки, і козлоногі лавиці, як не одна, то дві. Немає тільки ні рушничка, ні мила, ні стола порядного. Що там мила! кажуть трактористи. Нема в таборі пит-тєвої води. А в дощ чи в негоду ноги у вагончику не випростаєш: така тіснота. Кремезний бригадир десятої бригади скоса поглядає на розхристаний вагончик, крізь розчинені двері якого видно два тапчани та козлоногу, перекошену лаву, і каже: Цьому вагончикові стільки літ, скільки, мабуть, мені... Хто вже тільки не обіцяв нам зробити новий. Був у нас у Кордишівці головою колгоспу Химич обіцяв новий просторий вагончик зробити; був головою Гайдучок присягався; головували Вальчук, а потім Малашенко теж тішили обіцянками. Ніде трактористам у вагончиках ні відпочити, ні ночі переспати голі лавки і то дві на сорок душ. Гаряче харчування не організовано. Одне слово, мала що слухати т. Яковенко. А один бу валий у бувальцях механізатор так підсумував…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"