ГУМОР І САТИРА

Перець 1956 №15 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1956 / № 15 / Сторінка № 5

Перець 1956 №15 Сторінка 5. г. сосновський Ілюстрації В. ГЛИВЕНКА. Давненько вже я хотів познайомитися й поговорити з справжнім письменником, та все якось не траплялося нагоди. Одного разу мій приятель, великий дотепник, сказав мені: «Хочеш, я познайомлю тебе з Сидором Реп'яхом? От, брат, голова! Ахнеш!» Лише згодом я оцінив цей дотеп. Але тоді я прийняв його за чисту монету. Незабаром на засіданні секції прози відбулася наша перша зустріч з Реп'яхом. Розсівшись у кріслі, він щось нотував у пухлому блокноті, глибокодумно жував губами, і все поривався виступити, але слова йому чомусь не давали, хоч ораторів було не так і багато. Коли ми вийшли на вулицю, я спитав Реп'яха про причину такого дивного ставлення до нього. Однак відразу ж розкаявся у своїх словах, бо зрозумів, що наступив письменникові намозоль. Одутле обличчя зробилося злим, нижня губа од-висла, як лопата. Наче погрожуючи комусь, він потряс у повітрі кулаком і промовив хрипким голосом, цідячи слова у ніс, як при хронічній нежиті: Бездари! Бюрократи! Затирають, не визнають, не дають розвернутися! А чому? А тому, що заздрять чужій славі. Це дуже прикро, дорогий мій, дуже прикро! Він довірливо взяв мене за гудзик І почав скаржитись на бюрократизм у видавництвах, на відсутність чуйного ставлення до обдарованої людини, на те, що ніхто його. Реп’яха, не розуміє, ніхто не хоче простягти руку допомоги, а, навпаки, кожен намагається втопити... Я слухав, співчутливо хитав головою, підтакував. Шлях наш дуже тяжкий і дуже тернистий, скаржився Реп’ях. Основне в нашій письменницькій роботі це бути терпеливим і наполегливим: не пускають в одні двері стукай у другі, не пускають у другі стукай у треті, не пускають у треті лізь у вікно!.. Ви, може, гадаєте, що найважче це написати? Помиляєтесь, голубе. Найважче у нашому письменницькому ділі це надрукуватись. Тут у мене своя особлива теорія, вів далі Реп'ях, написав надсилай відразу до всіх редакцій. Повернуть ще раз надсилай. Пиши, доводь, вимагай... Вода, дорогуша, камінь точить... Я більше не підтакував, а слухав мовчки, крадькома поглядаючи на годинника. Велика стрілка зробила вже кілька повних обертів і невтомно рухалася далі. А він усе говорив і говорив, і цьому не видно було ні кінця, ні краю. Було вже далеко за північ, коли Реп'ях від загальнотеоретичних питань перейшов до своєї власної творчості. Він повідомив, що рік тому написав оповідання «Могутня лавина» твір невеликий, але «дуже значний і дуже змістовний». У центрі молодий передовик виробництва Таратайка працює над конструкцією пастки нового типу «ПЩУ-2» для щурів, що значить: пастка для щурів удосконалена, місткістю на два пацюки одночасно. І що ви думаєте, надрукували? вигукнув Реп’ях. Ні! Розкритикувала вона його, розтрощила. А я кажу: не вийде! Ми ще побачимо, хто кого! А хто це «вона»? пробелькотав я. Вона? Хлистикова, редактор. Другий рік з нею воюю... Сказавши це, мій мучитель поліз у портфель, витяг звідти грубезний пакунок листів, поволік мене до лавочки і, силоміць посадивши, почав читати при світлі ліхтаря листи до Хлистико-вої й про Хлистикову. Ви, напевно, забули, бубонів він, чому вчить нас життя. А воно вчить тому, що треба вирощувати таланти, піклуватися про них, а…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"