ГУМОР І САТИРА

Перець 1956 №05 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1956 / № 05 / Сторінка № 5

Перець 1956 №05 Сторінка 5. ЩІТКИ І «ХУДОЖЕСТВА» ЧУБАРИКИ-ЧУБЧИКИ НАЙСУМНІША ПОВІСТЬ ГРА З лялькою по самісінькі інша «КУЦІ СТЕПАНИ» при- П. ГЛАЗОВИЙ. пальці диви-з такою чу- покупця, як обухом може, й схопилися то її Та I навіть не червоніє від того, що примудрився зі своїми хіміками з простої гребінки пшик устругнути! Торік, у квітні, правління Укрпромради прийняло постанову про освоєння й випуск нових виробів широкого вжитку підприємствами, їй підпорядкованими. Київську міськпромраду (голова правління т. Федюшин) тією постановою було зобов’язано випустити нових виробів не так уже й ба гато всього два десятки з невеликим гаком. Зразки тих виробів відбиралися на ви ставці Торгової палати і половину їх спіткала лиха доля: одні з них стали зразками несерйозного підходу керівників Укрпромради та міськпромради до серйозної справи, інші -зразками безвідповідальності й безпорадності тих, хто повинен був би їх розмножити й пустити в світ. Коротко про те, як це сталося. Готуючи постанову, відвідали керівники Укрпромради виставку Торгової палати. Ходили вони, оглядали експонати, милувалися ними і побачили, між іншим, там чудернацьку гребіночку для розчісування кучерів: в один бік у тій гребіночці стирчать зубки як зубки, а в протилежний малесенькі та дрібнесенькі зубочки для розчісування брів і вусів І під моргнули керівники промисловикам, які слідом за ними ходили, на той час з підприємств спеціально запрошені: Мотайте на вус! Київ повинен мати таке чудо обов’язково... Взяли зразок гребіночки і заходилися випуск освоювати, пресформи для неї готувати. Возилися, вовтузилися з тією пресформою, вгатили в неї десятки тисяч карбованців. Місяці минали, квартали пролітали, але брови в більшості киян залишалися нерозчесаними. З гребіночкою діло не клеїлось: великі зубки ще сяк-так виходили, а от з малими просто хоч сядь та й плач. Не тільки чуби, а вуса й брови від тих потуг у освоювачів мокріли, чесали вони язиками про ту гребіночку цілий рік, та так нічого й не вичесали. І сумно та жалібно виспівує тепер у міськпромраді завідуючий хімвідділом т. Фрадін: Оце ж тії кучері! Вони нас замучили, А чорнії брови З ума ізвели... Давно вже наші наймолодші громадянки ждуть від Укрпромради хороших подарунків. Що гріха таїти, з ляльками у нас просто-таки біда. Без смаку, без фантазії, без любові роблять їх артілі й промислові підприємства Зайдеш, буває, в іграшкову крамницю, гля неш на полиці сидять там якісь маленькі нечупари, очі повитріщали, руки порозчепірювали, а личка в усіх якісь придуркуваті, на помідори недозрілі схожі... Тому приємно було знати, що торік до списку нових виробів промкооперації потрапили й ляльки, та не прості, а озвучені й до того ж такі, що вміють очі заплющувати. Отож, записали їх у постанову, про яку мовиться, пообіцяли за півроку п’ять тисяч освоїти і почалося. Довго в міськпромраді гралися з тією лялькою. Стукали, стругали та все форму відливали. І от лялечка з’явилася на світ божий, в одному екземплярі, звичайно. З'явилася і мовчить, ні слова сказати не може. Німа! Знову заходилися перестругувати та форму переформовувати. І зробили нову лялечку. Крути ли її сяк і так, з боку на бік перекидали: мовчить, наче їй заціпило! На щастя (чи на біду?) серед майстрів тих знайшовся один дотепний майстер. Почав він лоскотати лялю під ручками. І що ж ви думаєте? Заплющила ляля очі, чмихнула і гаркнула не своїм голосом. Ідіть ви к бісу! Не тямите робити ляльок, не беріться! й замовкла сердешна... Чимало мебльових і деревообробних артілей входять до складу Київської міськпромради, але нових виробів їм було заплановано до випуску всього... два види. Та ще які види! Дві щіточки на дерев’яній панелі та одну банну щітку з довгим держаком. Смішно це лише на перший погляд. Тому, хто розбереться в причинах такої непомірної «скромності», буде не до сміху. Якраз це свідчить про те, що Укрпромрада і міськпромрада з нею разом ставляться до своїх меблярів з воістину дерев’яною байдужістю, не панькають їх своєю прихильністю Надто вже багато мороки з тими меблярами... Інша справа діло шевське чи кравецьке! І клопоту значно менше і для справної цифри краще. А з меблярів користі для валу, як наїдку з рака. Ліс їм давай, фанеру діставай, клеєм забезпечуй.. Чи ж не ліпше запланувати їм дві щіточки, хай собі стругають дощечки, хай крутять у них дірочки та щетину в ті дірочки вставляють. До речі, й тут неув’язка вийшла торік. Всього сім тисяч щіток мали випустити київські артілі, а випустили дві тисячі з невеликим хвостиком. Не спромоглися постачальники щетиною щіткарів забезпечити. Тут з освоєнням нових видів вийшло, як у того дивака, що свиню затіяв стригти: крику було багато, а щетини мало... Але й…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"