Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1956 №07 Сторінка 5

Перець 1956 №07 Сторінка 5. Почалося все з того, що до директора будинку відпочинку з’явилася непоказна, ще молода людина з ледве помітною лисинкою і подала листа в незапечатаному конверті. «Любий друже! Направляю до тебе, згідно нашої домовленості, свого племінника Влаштуй його на роботу. Сміливо можеш доручати йому найсерйознішу справу він перемінив багато професій і має великий досвід. Твій друг Федя». Директор почухав за вухом, викликав свого заступника і розпорядився призначити людину з лисинкою експедитором по доставці залізничних квитків. Минуло всього кілька днів і виявилось, що Федів племінник доручену йому справу завалив. Бракує йому оперативності, мо вільності, так би мовити, говорив директорові заступник, не годиться він для цієї роботи. Ну, гаразд, подумавши, ска зав директор, призначте його завідуючим камерою схову. Через два тижні заступник доповів директорові, що Федів племінник не справляється й з новою роботою. Ледар він великий, говорив заступник, у камері безладдя, а він сидить і ковбасу весь день їсть, пацюків розплодив... Що ж робити? задумався директор. Хіба призначити його нічним сторожем. Тієї ж ночі, призначений на посаду сторожа, Федів племінник заснув на посту, а якісь халамидники позривали всі квіти під вікнами директоро-вої квартири. Тут уже не витримав сам директор. Викликавши заступника, він цілу годину відчитував його за Федьо-вого племінника. Доведеться, значить, звільнити його,- коротко резюмував заступник. Е, ні, заперечив, заспокоївшись, директор, дядечко цієї людини нам дуже потрібний. Що ж тоді робити? Що робити? Директор довго думав і раптом схопився з місця.-Стій, придумав! закричав він, ти кажеш, що він нічого не тямить? Абсолютно нічого. Ну, так чого ж ми думаємо? Призначимо його культурником. Оце ідея! зрадів заступник. ... Культурником Федів племінник працює й досі. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА. Товариші, я скликав вас для того, щоб повідомити, що директива номер шістсот дванадцять, яку було доповнено директивою номер сімсот двадцять, а потім скасовано директивою номер сімсот дев’яносто, відновлюється знову з доповненнями, які буде повідомлено у директиві номер тисяча Сто дев’яносто. Зрозуміло? ЗАПИСКА Я зайшов до свого приятеля Боби Капустяникова. Боба сидів за столом і читав якусь записку. На його круглому, прикрашеному тоненькими вусиками, обличчі сяяла щаслива посмішка. Записка, сказав він замість привітання, від неї! Мені не треба було дізнаватися, хто вона така. Я уже знав, що кілька днів тому Боба познайомився на пошті з дівчиною, яка видавала кореспонденцію «до запитання». На другий день знайомства молоді люди разом відвідали кіно, і ось тепер черговою…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"