ГУМОР І САТИРА

Перець 1956 №24 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1956 / № 24 / Сторінка № 9

Перець 1956 №24 Сторінка 9. (ПОДОРОЖ ПЕР ЦЯ) Отака пригода трапилась мені під Новий рік. Погода в нас, самі знаєте, нестійка. То мороз, то відлига, то туман, то сльота. От і напали на мене і нежить, і наше ь. У грудях хрипить, у голові шумить. НІ, міркую, ;е не діло на Новий рік хворіти. Люди його * стрічатимуть, а я прокашляю. Треба бігти в аптеку. Куплю кодеїну від кашлю, ментолу від нежиті, свинячого смальцю груди на ніч натру. Так, дивись, і вилікуюсь. Прибіг до аптеки. Питаю кодеїну. Немає, кажуть. Питаю ментолу. І ментолу немає. То дайте, прошу, хоч смальцю. А мені чемненько: «Немає, Перче, І смальцю». Я тільки плечима знизав. Що ж це за аптека, коли в неї таких звичайних ліків немає? Але цікавитись не став, а пішов до сусідньої. І там та ж історія. Я тоді до керуючого. Що це, питаю, таке? Ось уже в другій аптеці ні кодеїну, ні ментолу, ні смальцю. У другій?! чи то здивувався, чи то засміявся керуючий. А ви, каже, краще по аптеках не ходіть, а зв’яжіться з нашим аптечним довідковим бюро. Там вам скажуть, де й що є... Подався я на Червоноармійську вулицю до довідкового бюро. Сидить там дідок, від телефонних дзвінків очманілий. А кругом того дідка люди з рецептами І без рецептів юрмляться: допитуються, У ЯКІЙ аптеці є потрібні їм ліки. Люди безперервно питають. Дідок безперервно дзвонить І дзвонить, доки з якоїсь там надцятої аптеки скажуть довгождане « !». Тоді довідковий дідок доброзичливо відповідає: їдьте швидше, бо доки з Червоноармійської доберетесь на Чоколівку, то й ліків ваших уже не буде. Дотовпився, нарешті, і я до дідка. І це кожного дня так? питаю. Кожного дня. Що ж за причина? Дефектура... Не розумію. Немає в ЦАС’і. Зовсім не розумію. А ти гадаєш, Перче, що я розумію? Я теж нічого не розумію. Я тільки даю довідки. Тоді скажіть, будь ласка, що це таке за штука дефектура? Це те, чого немає. А ЦАС? Центральний аптечний склад. А кодеїн, ментол і свинячий смалець теж дефектура? Теж. Куди ж мені по них бігти? Набрав дідок кілька номерів аптек і, нарешті, порадував: Бери, Перче, таксі, і їдь на Поділ: Костян-тинівська, 54 ІЗ, аптека № 13. Близенький світ далекі родичі! Мабуть, уже моя доля така перейшов на ліки пропав навіки: бігай по аптеках. Добрався я, нарешті, до халупи з вивіскою «Аптека № 13». Збудували її, мабуть, ще за царя Гороха, коли людей на землі було трохи. А тепер тут така тіснота, що ніде й нозі ступити. Район розрісся, розбудувався. Виросли нові підприємства. Виросло й населення. А аптека якою була за царя Гороха, такою й залишилась. Люди з рецептами немов у тісної баби грають. І кого тут тільки немає і свої постійні клієнти і клієнти з довідкового бюро. Як на гріх, того дня ця аптека, єдина на весь Київ, одержала з ЦАС’у «дефектуру» нові ліки серцеві краплі з ментолом. Так, повірите, цілий день тут двері не зачинялися. Йшли І справжні хворі І ті, що тільки модні ліки вживають. (Є й така нечисленна категорія отих хворих, що ле жать та без пам’яті хліб їдять). Ішли з рецептами з усього Києва з Печерська й Лук’янівки, з Сталінки І Чоколівки... Одержав і я свою «дефектуру» І розговорився з керуючою аптекою Ганною Федорівною Скрипник. Отак, каже, як бачите, І живемо. Район великий. Аптека обслужує 28 медпунктів. Видає 300 рецептів на день. А повернутися ніде. Не приміщення, а нещастя. Питаєте про «дефектуру»? Так вона буває двох видів: справжня і транспортна. Про справжню ви вже знаєте. А про транспортну, мабуть, догадуєтесь. Це коли ліки є, а доставити їх з ЦАС'у нічим. Наше обласне аптекоуправління на транспорт небагате. От і доводиться позичати машину то на одному, то на Іншому підприємстві. Спасибі не відмовляють. Може, тому у нас І не така велика «дефектура». Немає тільки того, чого й справді немає... Дивно тільки, чому це в нас на Україні потрапили в дефектуру свинячий смалець І спирт? Через відсутність спирту ви, наприклад, не купите «однопроцентного розчину брильянтової зелені», або, як кажуть люди, «зеленки». От що робить «дефектура». Вона перетворює копійчану «зеленку» на справжній дорогий І рідкісний брильянт... Вирвався я з аптечної тісноти на свіже повітря та й думаю собі: чи не планував, бува, спирт для аптек якийсь сильно високопринциповий ворог алкоголю, а смалець отой кіт, що зліз на сало та й кричить «мало»! Пішов я далі по аптеках знайомитись. І ось що дало це знайомство. Захогжу до аптеки № 5 на тій же Костянти-нівській, № 17. Брудний торговельний зал. У залі стоять лише два стільці. У кабінеті керуючого аптекою т. Линця висять три халати. Білими…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"