ГУМОР І САТИРА

Перець 1956 №01 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1956 / № 01 / Сторінка № 9

Перець 1956 №01 Сторінка 9. РАИСОБІСПІЛ КА Є така райсобіспілка. І не дуже далеко у Містках, Ворошиловградської області. Там у райспоживспілці згуртувалася спілка з людей, які собі «цвітущую жизнь» створюють... Приміром сказати, директор заготівельної контори райспоживспілки Гнат Корнійович Клименко. Попав був у скрутне становище заготконторівська машина ніяк не справлялася на будівництві його дому. Думаєте, Гнат Корнійович розгубився? Він не з таких! Тільки заготконтора одержала автомашину, за-наряджену для колгоспу ім. Хрущова, як заповзятий директор переключив її на роботу по будівництву свого будинку. А коли вона стала вже непотрібною, віддав колгоспові, щоб той не ремствував. Шифер, толь, цемент та інші будівельні матеріали теж не сушили голови Клименкові. Все. що було призначене для ремонту контори, він перекупив для свого особняка за мізерні гроші. Чи ж не рай? Дивився, дивився рахівник Голубівського ССТ Свилогузов, як колгоспна машина начальникові райзаготконтори цеглу і ліс возить, і завидки його взяли. А тут іще, мов на спокусу, прибув у сільську крамницю мотоцикл. Осідлав спритний Свилогузов мотоцикла й почав гасати по району. Гасає і донині. Завідуюча однією з містківських крамниць Мороз чужого не привласнювала, а просто заховала від покупців 450 кілограмів цукру. Голова райспоживспілки т. Дворядкін все це бачить, все це знає та мовчить. Я ж, думає, не прокурор, щоб боротися з беззаконнями. А прокурор т. Корсун і собі міркує: «Дворядкін не скаржиться, а мені що більше всіх треба?» От тому райсобіспілка й благоденствує... ХОЧ З МОСТУ У ВОДУ... Весело живеться у м. Копичинцях (на Тернопільщині) шоферам та їздовим. Особливо тим, яким часто доводиться їздити на станцію Копичйнці. Тільки-но виберуться вони з міста, як уже заводять: Розпрягайте, хлопці, коні... Як правило, розпрягання починається зразу ж біля мосту, який давно вже розвалився. З ранку до вечора коло мосту товпляться люди, тягнуть, ламають, із землі виривають свої понівечені машини та вози, і словом, що аж за серце бере, згадують голову райвиконкому т. Миськіва. У Івана Петровича Миськіва тонкий музичний слух. Почувши, яку хвалу йому співають, він і сам у відповідь затягує: А який біс тебе ніс на дірявий міст? Отак непомітно минають дні, тижні, місяці... А виходу з скрутного становища не видно: просто хоч з мосту та в воду!.. «А ЩЕ В ШЛЯПІ!..» Інженер Дементьєва М. М. проживає в Києві на Повітрофлотському шосе. Працювати їй доводиться їздити в центр міста. Одного разу вона сіла в тролейбус о 7 год. ЗО хв. ранку. Дрібних грошей у неї не було, і вона дала кондукторові 3 карбованці. Квиток коштує 80 коп. У кондуктора не знайшлося дрібних, щоб дати решту. Дементьєва, маючи дрібних 50 коп., взяла за них квиток з тим, щоб потім, коли кондуктор наторгує, взяти ще квиток. Додаткового квитка ще не взято, аж тут контролер. І починається. «Впіймано злочинця!» Ніяких пояснень контролер не приймає.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"