Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1956 №23 Сторінка 3

(Байки)
Журнал Перець 1956 №23 Сторінка 3 - Байки. Мал. Л. КАПЛАНА. БАНКІВСЬКІ РИБАЛКИ Здрастуйте, дорогий куме Григорію Теренті-йовичу! Давненько Вам не писав, а новин у мене назбиралося аж через край. Ще позаторік наша Валківська міськрада передала товариству мисливців та рибалок в оренду на п’ять років ставок отой, що біля самої автотраси Харків Полтава. За умовою товариство мало обсадити ставок деревами і розвести в ньому рибу. Товариство так і почало. По-первах запустило десять тисяч малька дзеркального коропа, посадило дерева, поставило сторожів. Почав наш ставок красуватись, а трудящі культурно відпочивати. Та ось весною цього року на ставок звернув пильну увагу наш шановний голова райвиконкому Микита Миколайович Уваров. Він сказав: Подумаєш, товариство мисливців та рибалок! Красоти захотіли! Нам про гроші треба думати. Он нема за що перукарню збудувати і базар упорядкувати. І, скориставшись своїм становищем, без ніяких рішень, зобов’язав міськраду порвати договір з мисливцями та рибалками, а ставок передати райспоживспілці, щоб вона щороку сплачувала міськраді по 10 тисяч карбованців. Таким чином, господарем ставка і риби стала заготконтора райспоживспілки, в якій я й працюю. Дійшло до осені. Почала заготконтора рибалити. Як починали, то на всі Валки гукали: «Забезпечимо населення рибою? А що вже грошей наторгуємо!» Випустили воду з ставка так, що залишилась сама багнюка. Коли тепер у ньому знову вода збереться, одному богові відомо, а клопоту чимало: нижче ставка було затоплено торфорозробки, вода знесла десятки стіжків колгоспного сіна. Вимагають тепер організації від райспоживспілки відшкодувати їм збитки. Спустивши отак воду, почали рибу ловити. Закинули невода пішли на берег коропи, карасі, линки, окуні. Риба затріпотіла, заплескотіла. Затріпотів біля корзин з виловом і директор заготконтори райспоживспілки Кулик... Дивлюсь я й дивуюся: на склад возять лише дріб’язок, а найкраща риба пливе в різні руки Кому скаже Кулик, тому й дають, а в першу чергу тим, від кого він залежить. Отак у нас риби наловили, і ніг не замочили. І думаю я: звідки отака хижість у людей, та ще й відповідальних, береться?! Як тільки побачить живу рибину, чи зайця в полі, або козу в лісі, зразу коліна йому затремтять, зуби задріботять, очі на лоба полізуть так би і проковтнув живцем! І згадалась мені тут, куме, казочка про голодного солдата, що на мосту стояв і у воду дивився, а коли вдарила величезна щука, він вигукнув: «Ех, якби хрін!» Саме так було і в нас. Риба ще борсалась у неводі, а дружини багатьох шановних товаришів уже хрін купували. А ще скажу Вам по секрету: витягли…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"