ГУМОР І САТИРА

Перець 1956 №03 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1956 / № 03 / Сторінка № 9

Перець 1956 №03 Сторінка 9. НА УТРИМАННІ ДІТЕЙ Будь ласка!.. Навіть холодні серця тануть од цих слів. А тим паче, коли тобі на додачу дарують ще ; й приємну посмішку... Будь ласка! приємно посміхнулася продавщиця галантерейного відділу київського універмагу .. Що привело нас до універмагу? Привели ноги, на яких не держалися шкарпетки. - На жаль, чоловічих підв’язок не тільки в нас, айв усьому Києві давно вже немає... Ми не встигли висловити своєї досади, як нас обеззброїла чарівна посмішка продавщиці: Тільки ви, будь ласка, не хвилюйтесь. Робіть, як усі роблять. Купіть чотири пари дитячих підв'язок, зшийте їх і носіть. Дитячих підв’язок ми не купили, але вийшли з універмагу обурені. Хотілося спитати у начальника Київського міськмісцевпаливпрому: - Товаришу Ушкалов! Скільки ще треба ждати цих підв'язок? Ви ж іще три роки тому обіцяли «налагодити масовий випуск» цієї, та кої потрібної в побуті, дрібнички! Чи, мабуть, ваші обіцянки ще більш розтяжні, ніж та ре-зинка, з якої виробляються підв’язки?! ПРИЙМАЮТЬ - ЗАБУВАЮТЬ Це сталося в овочевому магазині на Хрещатику. Зважте мені кілограм шампіньйонів, попросив один покупець. Будь ласка. Вам куди їх висипати? Хіба у вас не знайдеться кульочка? Дівчина глянула на покупця, мов на мар- сіянина: Ви що, вперше у нашій крамниці? Ми відпускаємо тільки в тару покупця. Розсовавши гриби по кишенях, громадянин звернувся до директора магазина: Як вам не соромно? Такої елементарної речі у вас немає обгорткового паперу?! А чого мені соромитися? Ідіть до міськ-плодоовочторгу і там питайте. До речі, додала якась жінка,--спитайте у директора овочторгу т. Кравчука, чому на околицях так мало овочевих крамниць? 1 справді, не одній киянці доводиться їздити в центр по овочі. Наприклад, у районі вулиць імені Федорова, імені Боженка та Ба-тиєвої, де живуть робітники фабрик ім. Боженка, ім. Р. Люксембург, залізничники Київського вузла та інші, немає жодної овочевої крамниці. Зате тут в одну шеренгу вишикувалися аж три промтоварні магазини. Недавно відділ робітничого постачання (ВРП) Київського відділку залізниці почав будувати тут великий павільйон. Мешканці зраділи: нарешті, в павільйоні почнуть торгувати овочами. Павільйон збудували й... відкрили в ньому ще один промтоварний магазин. Начальник управління торгівлі м. Києва т. Мутилін запропонував начальникові ВРП т. Кириченку переустаткувати павільйон для торгівлі овочами, і строк навіть визначив: «Про виконання повідомте 30 ХІІ 1955 р.». Будь ласка, повідомляємо вам, т. Мутилін: на сьогоднішній день павільйон торгує промтоварами, а овочів у районі і тепер немає. От що буває, товаришу Мутилін, коли рішення приймаються і тут же забуваються. ДИСКУСІЯ ПРО ЕТИКУ У «Гастрономі» на Хрещатику нам сказали: Будь ласка, у нас, які хочете, ковбаси є: і звичайні, і делікатесні, і дієтичні. Тоді зважте нам «докторської». З великою охотою, з'ам’ялася продавщиця, але, пробачте, в’нас їдя ковбаса дуже рідко буває. Якщо хочете, спустіться, будь ласка, на Поділ, там на вулиці Жданова у магазині «Молоко» є всяка ковбаса. І справді, у молочному магазині № 745 Подільського райхарчоторгу ми натрапили на «докторську», але купити її не пощастило. Саме цієї хвилини між продавцем Валентиною Антонівною Дідик і завмагом Прейсманом, з одного боку, і покупцем Лідією Наумівною Зізенковою, з другого, точилася жвава дискусія про норми етики в торгівлі: Діди к. Хамка! П р е й с м а н. Сором вам, громадянко! Діди к. Кожна лізе до книги скарг! З і з е н к о в а. Але ж мене.. П р е й с м а н. Ніяких «але»... Подумаєш, грамотна знайшлася! Нахаба! Нас зацікавило, які етичні норми порушила Зізенкова Виявилося, що вона мала сміливість зауважити продавщиці Дідик, коли та обважила її на 100 грамів ковбаси, й попросила дати книгу скарг... А завмаг Прейсман вирішив: краща оборона - це напад. Не до вас п’ють, не кажіть здоров! одрубав він, коли ми спробували захистити ображену жінку. Не совайте носа, куди не слід! Цікаво, а чи «совав» коли небудь сюди свого носа директор Подільського райхарчоторгу Дмитро Маркіянович Шкір. Вже кому-кому, а йому слід часто це робити. Сидячи в кабінеті, навряд чи далі свого носа щось побачиш. НА ЖИВУ НИТКУ В ательє № 4 Залізничного райпромкомбі-нату було шумно: Що ви тут напороли? обурювався замовець Іван Юхимович Марченко. Я вашому майстрові Гудкову дав матеріалу більше, ніж треба, а що ви мені здаєте? Пальто вузьке, під коміром матеріал чужий, підкладка в рукавах з п’яти кусків! Куди годиться така робота? Це ще по-божеськи, сказала замовцеві Віра Романівна Даниленко. От гляньте на моє пальто. Його в Пасажі шито, у зразковому ательє, і не хто небудь шив, а класний майстер Косарєв. Над цим пальтом п’ять комісій ворожило, п’ять переробок призначали, а тепер от ношуся з ним по всьому місту, а його ніхто і в руки брати не хоче. Бачите рукав? Він же на три сантиметри довший другого, а ви б ще подивились, яким хомутом пальто сидить на мені Та Марченко і Даниленко хоч сякі-такі…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"