ГУМОР І САТИРА

Перець 1956 №03 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1956 / № 03 / Сторінка № 3

Перець 1956 №03 Сторінка 3. ДО 85-Р1ЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕСЯ МАРТОВИЧА Володимир БАНДУРАК Ілюстрації В. ГРИГОР’ЄВЛ. ЯК БАТЬКО ШУКАВ СВОГО ЛЕСЯ... Закінчивши сільську школу, Лесь Мартович вступив до Коломийської гімназії. Батько його в той час лежав хворий, тому не міг потурбуватись про сина Лесь сам поїхав до міста, склав вступні іспити, сам і на квартиру влаштувався. Згодом, одужавши, батько вирішив провідати сина. У кого і де живе син не знав, бо Лесь, очевидно, забув написати. Проте це не стурбувало батька. «Дорога, кажуть, на кінці язика, а син не голка, якось допитаюсь» сказав старий і вирушив у дорогу. З вокзалу батько зайшов просто до гімназії. Уже вечоріло, і в гімназії крім сторожа, який підмітав коридори, нікого не було Що-о? заревів панотець, багровіючи. Як ти сказав, бовдуре квадратовий?.. Бігме, я цього не робив, прошу отця, вперто заперечував Гаврило. Я... я, бігме, не знаю. . Це на мене хтось набрехав... Далі здержуватись не було сили, і клас зареготав, аж вікна затремтіли... Ах, так? Не знаєш? встав з крісла темний, як хмара, панотець. Я тебе навчу, шмаркачу!.. Він схопив за комір переляканого Гаврила, повалив на крісло і заходився щиро вибивати ще позаторішній пил з його штанів, щоразу проказуючи: А щоб ти знав, єретику! Щоб пам’ятав!.. Але Гаврило так і не зрозумів тоді, за що його били: за те, що не розбив шибку, чи за те, що... не сотворив світу... ГОЛОС БОЖИЙ Довелось на власний розсуд почати розшуки... Батько вийшов на вулицю і зупинився перед красивим особняком. Ні, в такому палаці шкода шукати хлопську дитину... Проминувши декілька високих будинків, він чемно постукав до низенького, але чепурненького домика. На стук визирнула літня жінка з очіпком на голові. Перепрошую, пані добродійко, чи не тут живе часом Лесь Мартович?.. Ні! сердито грюкнула дверима «пані добродійка». Така «ввічливість» анітрохи не стурбувала старого він вже стукав до інших дверей. Так ходив батько від дому до дому, з клунками на плечах, у простій селянській одежині, і всюди питав про сина. Одні сердилися на нього, інші кепкували з хлопа-дивака, що загубив у місті власного сина, і радили звернутися до поліції... Але ні гнів, ані глум не спиняли його він вперто йшов далі. Вже зовсім увечері наткнувся він на маленького чоловічка у поношеному сюртуці. Гімназист, кажете? перепитав чоловічок. Чекайте-но.. Ідіть, господарю, оцією вуличкою прямо до ринку. По праву руку побачите низенький будиночок під черепицею. Отам живе старенька жінка-пенсіонерка, яка щороку держить на квартирі студентів. То, може, в неї і ваш син буде... А в тієї бабусі і справді Лесь з трьома товаришами наймав кімнатку «на піддашші». От, сину, нарешті я тебе таки відпитав! обняв батько Леся, який вибіг йому назустріч. Аж тепер Лесь згадав, що не сповістив батькові своєї адреси... Нічого, нічого, сину, сміявся батько. Хто вперто шукає, той завжди знаходить!.. Ану, показуй, як ти тут влаштувався!.. ХТО СОТВОРИВ СВІТ?.. Приїжджаючи на канікули до села, Лесь ніколи не засиджувався в хаті. Він не цурався сільських розваг, дружив з хлопцями-одно-літками, ганяв з ними коней на ніч в поле Нічого дивного, що «студент», як його в селі назива ли, був завжди в курсі усіх сільських…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"